Мені не легко було спостерігати за розлученням сина. Богдан любив свою дружина, а вона, як виявилося, просто ним користувалася. Як тільки зустріла кращого, не роздумуючи, пішла геть.
Олена з самого початку не викликала у мене симпатію. Дівчина одразу почала висловлювати своє невдоволення, коли побачила наш будинок в селі. Хоча ми живемо неподалік від обласного центру і в хороших умовах.
Однак дівчина вперто твердила, що не буде там жити. Мені довелося продати частину нашої ділянки, щоб купити однокімнатну квартиру в місті. Туди молоді й перебралися. Згодом у них народився син. Я раділа появі онука, хоча ми з ним бачилися рідко. Сама невістка не хотіла приїжджати в гості і мене до себе не запрошувала.
Одного разу Богдан поставив мене перед фактом, що їде на заробітки закордон. До такого рішення його підштовхнула дружина, яка постійно скаржилася, що їм не вистачає грошей. Та коли чоловік повернувся, то дізнався, що Олена хоче розлучитися. Виявилося, що за цей час у неї з’явився інший.
Вони все ж розлучилися. Богдан залишив квартиру своєму синові, а сам знову поїхав закордон. Звісток про Олену не було протягом двох років, але я знала, що вона вдруге вийшла заміж.
Та днями я випадково натрапила на свою колишню невістку в нашому селі, де її новий чоловік придбав будинок.
Я не дуже зраділа цій новині, адже не мала бажання дивитися на щасливу жінку, яка розбила серце мого сина. Вона продала квартиру і за цей кошт переїхала сюди. У чоловіка дорога машина, а сама ходить радісна й усміхнена. Чекає на другу дитину.
У цій ситуації був лише один плюс – це регулярні зустрічі з онуком, але мати не охоче відпускала його до мене. Та днями вона заявилася до мене і гості, мовляв, годі сваритися, адже тепер сусідами будемо і дитина у нас є спільна.
Я ж думала, що вона справді прийшла з добрими намірами, але виявилося її цікавила зарплатня Богдана і аліменти у розмірі 500 доларів кожного місяця.
Звичайно, що мене така забаганка Олени розлютила. Адже син залишив їм свою квартиру і постійно надсилав синові певну суму грошей. А їй мало! Я обурено прогнала колишню невістку і сказала, що нічого вона більше не отримає. Натомість жінка пригрозила, що онука я більше не побачу. Прикро, але сподіваюся, що хлопчик підросте і сам потягнеться до бабусі.
А як ви вважаєте, хто має рацію у цій ситуації?
