Зі своїм чоловіком Петром я одружена вже декілька років. Спершу у нас все було добре. Але зараз ми почали часто сваритися, все через його батьків. Петя часто мені дорікає, що я не ціную допомогу стареньких, що якби не вони, то ми б давно голодували. Хоча це не так. Хочу про все детально розповісти.
Зараз я у декретній відпустці, вагітна другою дитиною. У нас є старший синочок Василько. Зараз всю родину забезпечує Петро, правда, грошей ледь вистачає на продукти та комунальні послуги. Добре, що мої батьки живуть у селі та щовихідних пересилають нам домашнє молоко, сметанку, картопельку, яєчка, овочі та фрукти. Правда, Петро мене переконує, що це його батьки нам допомагають.
Ми навіть не розмовляли на таку тему. Думали, що самі будемо купувати собі продукти у магазині. Мої свекри заможні люди. У них три квартири та власний бізнес, нещодавно купили новесеньку машину з салону. Двічі на рік відпочивають закордоном. Тим паче, що Петя у них єдина дитина. А мої батьки вже на пенсії, живуть скромно, навіть в Одесі жодного разу не відпочивали. У них є своє господарство – поле, кури, корова, свині, город та сад. Зараз тато ледь сокиру тримає у руках, а мама не може довго стояти. Тому за ними доглядає моя молодша сестра, яка переїхала до хати з чоловіком та дітками. Родина у мене велика.
Наприклад, ось цю квартиру ми з чоловіком купували, хоча у його батьків є власні. Але вони не хотіли їх віддавати, адже то був їх заробіток. Добре, що хоча б половину грошей на перший внесок дали. Але мої батьки змогли дати хіба 3 тисячі доларів, адже довго відкладали з пенсії
– Нам дуже не зручно, що ми ось так не можемо вам допомогти, але це всі гроші, що у нас є, – казала матуся.
Петро подякував. На ті заощадження ми зробили ремонт. Не красивий, але нам було добре там жити. Звісно, що свекри навіть на новосілля не приїхали, адже тоді відпочивали в Єгипті. Я не ображалася на них, грошей не вимагала. Ми дорослі та самостійні люди, впораємося зі всіма проблемами. Однак, моя мама ледь не щовихідних запрошує нас у гості. Ні, ми не працюємо на городі, картоплю не саджаємо чи грядки не сапаємо. Вона суворо забороняє навіть сапу у руки брати, накриває великий стіл, що аж ніжки прогинаються та частує нас смачними стравами. Ще й великі сумки дає додому, що ми ледь багажник закриваємо.
Ну свекри також до нас часто у гості приходять. Коли народився Василько, то купили нам коляску, іграшки та ще великий гарнітур. А ось моя мама сама в’язала для онука плед та декілька кофтинок. Я не хочу порівнювати стареньких, адже бачу, що кожен старається нам допомогти, за малюком доглядають та приїжджають завжди з подарунками. Ну, наприклад, свекри нам дали грошей на машину, адже тоді чоловік працював на іншій роботі, куди їхав з пересадками.
Ось і через таку різницю у допомозі ми почали з Петром сваритися. Він не розуміє, що мої батьки вже старенькі та отримують справжні копійки, а не пенсійні виплати. Ну, спершу він про це жартував, але одного вечора захотів зі мною серйозно поговорити:
– Ну поки ти у декретній відпустці, то треба позичити грошей у твоїх батьків. У них скоро з’явиться ще один внук!
– А чому саме мої батьки мають давати гроші? Ти ж знаєш, що вони на пенсії, а твої можуть собі дозволити й машину нову купити, і на море поїхати відпочивати. Краще ти з ним поговори!
Тоді ми дуже посварилися. Петя почав мені дорікати, що я зараз сиджу у нього на шиї. Однак, із задоволенням з’їдає всі продукти, які передає мама з села та щоразу просить давати побільше. Його слова мене ображають до сліз, але я не знаю, що робити далі у такій ситуації.
Кого ви підтримуєте? Чому? Варто дівчині змінити думку щодо поведінки свого чоловіка?
