Я була така щаслива, коли подивилася на тест і побачила позитивний результат.
– Саша, у нас буде малюк! – кажу я чоловікові!
– Це ж чудово! Давай думати, як назвемо сина!
– Давай, звичайно, і доньку теж.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Тобто доньку? У нас син буде і все! – сказав він, насупивши брови.
Мені його впертість здалася дурною і я просто посміхнулася у відповідь. На перше УЗД я пішла одна, оскільки термін ще маленький, йому сенсу йти не було. На 2-му він уже пішов зі мною, йому хотілося бути впевненим в статі дитини.
– Є ймовірність, що це хлопчик. Ще не дуже видно.
– Син – сказав чоловік, сяючи від радості, – ну, звісно, хлопчик.
Настав час для 3-го УЗД. Я, звичайно, хотіла піти без Саші, але він наполіг, бо думав, що тепер стать дитини йому вже точно скажуть.
– Ну що, лікарю? Хлопчик? – з нетерпінням запитав Саша.
– Ні, у вас буде дочка, – сказав лікар.
– Це точно?
– Так, самі подивіться, – лікар показав на екран.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Тоді мій чоловік нічого не зміг сказати, просто пішов.
– Він не задоволений? – запитала у мене лікар.
– Так, адже він так хотів сина.
– Не переживайте, ось народиться малятко, він її побачить, візьме на руки і забуде, що про сина мріяв.
Я вийшла з кабінету, а Саші ніде не було. Прибиральниця сказала, що він пішов на вулицю. Я зателефонувала йому, а він скидав дзвінки. Вийшла на вулицю, у дворі його теж не було.
Тоді я просто пішла додому, де мене, як виявилося, біля порога дверей чекав сюрприз. Валіза з моїми речами і записка: «Ти спеціально захотіла дівчинку народити, ось іди тепер і живи з нею одна, як хочеш».
Я вирішила, що потрібно з ним поговорити. Постукала у двері, він сказав, щоб я пішла. Я погано себе почувала і сіла на лавку. Поруч сиділа моя сусідка.
– Світлано, ти ж народжуєш!
– Ні, ще рано, я перехвилювалася просто, ось і все
– Ні, дорогенька, тобі негайно треба в лікарню, – сказала сусідка.
Вона помацала мій живіт і сказала, що у мене двійня, тому і народжую раніше терміну, це нормально.
– Не може бути! У мене дочка, одна.
– А я тобі кажу, що це двійня.
Вона одразу подзвонила в швидку, мене відвезли і через пару годин я народила 2-х дітей, як вона і говорила.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
У мене народилася дівчинка і хлопчик!
Мене виписали, забирати з пологового будинку мене приїхали батьки. Однак і Саша підійшов до нас.
– Свєта, я знаю, що ти народила сина і дочку.
– Та й що?
– Я не проти якщо ти повернешся додому, але тільки з сином!
– А дочку я куди, по-твоєму, подіну?
– Тут залиш або батькам своїм віддай
.- Коротше, Саша, до тебе я більше не повернуся! Краще буду з батьками жити!
Ми з ним, звичайно, розлучилися і дітей я виховую сама. Я зустріла чоловіка, який відразу полюбив моїх дітей і якого вони назвали татом!
Ми вважаємо, що жінка правильно зробила, що вигнала чоловіка. А ви як думаєте?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
