Пропоную спершу познайомитися. Мене звати Валентина, мені 39 років і я не заміжня. Та і не сприймаю шлюб як належну річ у своєму житті. Я не феміністка та не лесбіянка. Навпаки – у мене власний бізнес, який я самостійно створила з початку і зараз керую ним. Я живу у красивій та великій квартирі, катаюся на розкішному авто. Як казав колись відомий дослідник Фройд, жінки часто шукають собі чоловіка, який буде нагадувати батька. Однак я не така. Я не шукаю собі чоловіка взагалі. Ні, у мене не хвора психіка. Вважаю, що я красива та приваблива жінка, у мене достатньо часу на роботу, дім, друзів та дозвілля. Зараз я здобуваю другу вищу освіту. Моя пристрасть – це шопінг та салони краси. Адже я можу собі це дозволити.
Звісно, що у мене було багато прихильників. Я не була вимогливою та пихатою дівчиною у стосунках. Навпаки – мною намагалися маніпулювати та керувати, немов лялькою, контролювати кожен крок та подих. Але я не з тих дівчат, яких легко підкорити та завоювати прихильність. Я не іграшка, щоб хтось керував мною, а потім награвшись, викинув геть.
Мій колишній співмешканець намагався встановити правила, за якими я б мала жити. У моєму ж домі! Ви можете собі це уявити? Згодом я перестала себе відчувати власницею домівки та немов я тут не в безпеці. Це поступово почало дратувати й набридати – розкидані шкарпетки, неприємний запах поту на дивані, мокра підлога після душу. Ні, це не про мене. Я люблю, коли вдома чисто та охайно. На жаль, він цього не розумів, а я не збиралася перетворюватися з бізнеследі на особисту кухарку та прибиральницю. Навіть догляд за моїм песиком Джорджем не такий клопіткий, як за чоловіком.
Можливо. що я просто розпещена? Але я не буду одягати фартух і присвячувати весь час хатній роботі. Навіщо мені прання, прасування, готування?
Я не хочу, щоб мене нудило зранку через токсикоз чи боліла спина через вагітність. А пологи? Ні, дякую, це не про мене і не для мене. Навіщо потім страждати та проводити весь час серед брудних памперсів, дитячих сумішей. Дитячі крики та недоспані ночі. І я не хочу навіть думати, що буде з моєю фігурою. Я не готова до такого та не буду змінювати ритм життя.
У мене нема жодного бажання вислуховувати нарікання мого співмешканця, що я витрачаю багато грошей та часу у перукарнях чи у салоні краси. Такий спільний побут з претензіями не для мене. Я прочитала багато книг та переглянула багато фільмів, де після весілля чоловіки змінюються. Майже кожен герой такої історії хотів тільки три речі – диван, пиво, телевізор.
Я не буду утримувати чоловіка. Мої гроші – це мої власні зароблені кошти. Гідна оплата моєї праці. Тому тільки я буду вирішувати, куди та скільки мені треба витрачати.
Ні, я не нарікаю себе на титул ідеальної жінки. Але я хочу жити комфортно та спокійно. З чоловіками постійно за компанію йдуть проблеми. Те не купуй, з тим не говори, то не одягай! Жоден чоловік не має права говорити таких речей. З усіма чоловіками я не могла знайти спільну мову досить довго. Мого терпіння вистачало максимум на тиждень, а потім я просто йшла геть назавжди…
Чому я повинна звикати до речей, які мене дратують, коли чоловіки до цього звикли? Я не буду зраджувати своїм принципам. Насправді мені й одній не зовсім погано жити. Оптимальний варіант – зустрічатися тиждень-два. Тому що потім чоловік починає думати, що має на мене право і керує моїм життям.
Я досить принципова, тому мені важко догодити. Для мене не грає важливої ролі зовнішній вигляд, а те, що у людини в душі. Однак, більшість чоловіків – мерзотники чи альфонси. Я не буду кохати людину, яка керуватиме моїм життям чи перетворить мене на Попелюшку.
Тому я проти заміжжя цілком та повністю. Я не бачу для себе жодних переваг чи вигоди. Зараз я одна і живу тільки у своє задоволення. Коли я зголоднію – я йду в ресторан. Ніхто не буде мені докоряти, що я не готую вдома. Для того, щоб відчувати себе щасливою людиною, не обов’язково виходити заміж. А для жіночого здоров’я та задоволення я надаю перевагу вільним стосункам.
Це моя особиста думка. Однак, я знаю, що мало жінок мене підтримають. Багато людей будуть нав’язувати мені думку, що я живу не правильно. Але хіба вам подобається жити серед гір з брудного посуду та білизни, постійного дратування, неповаги чоловіка та криків дітей? Хіба це зможе принести вам душевний спокій та щастя?
Історія Валентини – це руйнування стереотипів про жіночу долю чи просто нездоровий егоїзм?
