— Я не знаю цієї жінки, – мовив Іван до охорони, дивлячись матері в очі,- У мене батьків немає. Я з дитинства сирота

Я маю давнього друга. Звати Іваном. Запам’ятався мені тим, що своїх батьків усюди заблокував. В телефоні, соцмережах, словом, усюди. А коли його мама знайшла його, прийшла до нього на роботу, він сказав охоронцям, щоб викликали поліцію. 

«У мене немає батьків, я з дитинства сирота, – сказав він. – Явно якась шахрайка ».

Все було так. Іван ріс з бабусею (мамою мами) з того часу, коли його знайшли самого вдома з черствим шматком хліба. Тоді йому було 3 рочки. Ніхто не знав, де були його батьки. Коли жив з бабусею, бачився з ними декілька разів на рік. Але варто сказати, що ті батьки приходили тільки щоб позичити грошей, які ніколи не віддавали. А на дитину й не думали щось давати, бо ніколи не працювати.

Іванко виріс, добре вчився, вступив до вишу, а потім знайшов добру роботу. Коли бабуся померла, то дуже довго не міг знайти радості в житті. Після того іще більше злився на батьків.

Якось відновив стосунки з мамою. Та вперто розповідала, що минуле залишила в минулому. Зараз працює і все зрозуміла. Але ці історії про нове життя закінчились після того, як Іван дав мамі 5 тисяч, щоб оплатити бабусі пам’ятник. З тими грошима мама й зникла, тоді Івану було лише 24.

За рік вона приходила ще раз. Просила грошей на щось надзвичайно важливе, але пішла без нічого. Іван її бачити не хотів.

А як би ви ставились до мами на місці Івана?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

NataM
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector