Я спробувала, і ось що вийшло.
Ми зустрічалися трохи понад місяць, і він дійсно подобався мені. Єдине, що мене турбувало, це те, що я завжди першою йому писала. Це змушувало мене думати про те, що буде, якщо я просто перестану його турбувати. Я спробувала, і ось що вийшло:
1. Я нічого не чула від нього близько тижня.
Раніше я дуже нервувала, що він не дзвонить і не пише, бо хотіла поговорити, так що писала першою. Але без моїх старань він не виходив на зв’язок протягом тижня. Це показало мені, як далеко я в списку його пріоритетів.
2. Він запитав, чому я не дзвонила і не писала.
Може, тому що він повний придурок, який тільки витрачає мій час? Потішно, що я перестала докладати зусиль, і тільки тоді він зрозумів, що чогось не вистачає в його житті.
3. Йому подобалося, коли за ним бігають.
Раніше я цього не розуміла, бігала за ним. Я не витримувала і двох днів, щоб не зв’язатися з ним. Так що йому не потрібно було і пальцем ворушити, як я була в його розпорядженні. А більшого йому й не потрібно було.
4. Я була королевою жалюгідних повідомлень.
Коли я перечитувала наші старі розмови, мене аж корчило. Я була королевою питань «Ну як ти там?», «Чим займаєшся?» і т. д. Я виглядала жахливо відчайдушною, постійно намагаючись продовжити розмову, навіть коли він вже зі мною прощався.
5. Я вирішила давати йому те, що він давав мені, і не більше.
Було важко, але я вирішила розмовляти з ним, тільки якщо він сам ініціює розмову. Ще я почала спілкуватися так само, як і він. Наприклад, він ніколи не говорив, що хоче зустрітися, тому і я перестала. Я забрала всі смайлики, які він не використав, і писала односкладові відповіді, як і він. Це показало мені, як мало він давав мені, а я брала.
6. Він відпочивав поки я за ним бігала.
Я так сильно намагалася підтримати розмову, але тільки я одна. Він плив за течією. Він зауважив, що мене немає поруч, коли я «перерізала дроти», але йому треба було 7 днів, щоб вийти на зв’язок, так що явно він не страждав весь цей час. Йому було просто наплювати.
7. Я перестала відповідати на його повідомлення.
Навіть коли він мені писав. Це було жахливо важко. Особливо, коли він надсилав дійсно миле повідомлення, а я спеціально залишала телефон вдома, щоб не піддатися спокусі відповісти.
8. Він явно запереживав.
Він не тільки почав писати мені, а й навіть дзвонив кілька разів, що я теж проігнорувала. Йому стало цікаво утримати мене поруч тільки тоді, коли він зрозумів, що втрачає мене.
9. Я вірила в його брехню.
Я думала, що, може, він отримає з цього урок і стане краще, що зрозуміє, як сильно я йому подобаюся і почне намагатися. Але сумна правда в тому, що такі люди не міняються.
10. Цикл повторюється.
Я знову почала йому писати, і він виявляв до мене увагу ще кілька днів. Але потім все повернулося. Він знову не відповідав на мої повідомлення і не виходив на зв’язок. Я злилася на себе більше, ніж на нього.
11. Я порвала з ним назавжди.
Я повернулася до первинного плану, і на цей раз вже назавжди про нього забула. Я зосередилася на своєму житті, усвідомивши, що заслуговую набагато більшого.
А як ви вважаєте, хто має писати першим: чоловік чи жінка?
