Кажуть, що бувають безвідповідальні матері. А як щодо татусів? Я коли почула цю історію, то не змогла змовчати. Хочу, щоб всі чоловіки розуміли свою відповідальність за дитину. Тому звертаюся до них. Такого не смійте ніколи робити!
Іван нещодавно повернувся з риболовлі. Їздив з друзями на кілька днів. Дзвонив дружині, що їм дуже весело. Повернувся повен сил та енергії. А з кожним днем ставав все сумнішим і замкненішим.
Щось навело його на думки про власне життя. Він подумав. що наробив багато помилок, що міг прожити його по-іншому. І якби він мав ще одну спробу, то точно не сидів би зараз з дітьми.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Вони зі Світланою мали двох доньок. Старшій 5 років, молодшій 1,5. Діти завжди потребують уваги. Якось у старшої заболів зуб. Я попросила чоловіка, щоб відвіз її до стоматолога, що був недалеко від будинку.
А через кілька годин до мене дзвонить сусідка, що бачила доньку одну на вулиці. Я аж стерпла з голови до ніг. Стала просити усіх знайомих, щоб привезли її додому.
Виявилось чоловіку набридло слухати, як вона плаче і проситься додому і він вирішив, що вона сама знайде дорогу додому. Я була в шоку. Як він міг так вчинити з дитиною? З рідною дочкою! Чи та депресія його зовсім зіпсувала… Ввечері чоловік повернувся п’яним.
Наступного дня жінка заявила, що подає на розлучення. Вона більше не могла йому довіряти й не збиралася, щоб діти росли поруч з таким батьком, як він. Нехай лікується в психолога.
Як би ви вчинили?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
25 фотографій, які обдурять ваші очі
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Він подивився в її красиві, карі очі. Вона дивилася на чоловіка віддано і з любов’ю …
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
Свого часу, ти кинула мене, як непотрібне кошеня. Згадала лише тоді, коли я стала дорослою
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
