Зі своїм чоловіком, Віктором, я познайомилася випадково в одному маленькому міському кафе. Я тоді забігла, сховатися від дощу, сиділа за столиком і просто пила каву. У цей момент в кафе зайшов чоловік, але місць не було, а за моїм столиком було вільно, він запитав дозволу сісти, я була не проти. Так ми вперше побачилися і познайомилися.
Наші зустрічі почали відбуватися все частіше, а потім ми почали зустрічатися. Через рік відсвяткували розкішне весілля. Ми були дуже щасливою парою і здавалося цей момент буде триває вічно. Завжди і всюди були разом і весь час проводили один з одним. Я була на сьомому небі від щастя. У нас було так багато планів на майбутнє.
Через деякий час я дізналася, що вагітна. Коли повідомила Віті, він був дуже радий, носив мене на руках і постійно цілував.
Ми поїхали до його мами і повідомили їй цю радісну звістку, але на обличчі свекрухи не було жодної емоції. Ну як таке може бути, адже вона ж майбутня бабуся? Але мені було не до того, бо я знала, що скоро стану мамою і мені потрібно було ще багато чого зробити. Памперси, коляска, ліжечко ще величезна кількість турбот.
Вся вагітність проходила легко, у мене не було токсикозу, набряків, взагалі все було добре. Чоловік не переставав носити мене на руках і всіляко балував.
Коли у мене почалися перейми, чоловік відвіз мене в місцеву лікарню. Там лікарі швидко все зробили і перевели мене в родове відділення. Я мучилася дуже довго, майже добу не могла народити, від втоми втрачала свідомість, але я старалася з усіх сил.
У підсумку, я народила дівчинку, вона повинна була стати принцесою, я не могла стримати сліз від щастя.
У палату зайшов лікар, привітав мене з народженням моєї донечки. Сказав, що пологи тривали дуже довго і все пішло не так, як очікувалося. Через те, що пологи пройшли погано у моєї дитини зачеплена опорно-рухова система, тому моя дочка ніколи не зможе ходити. Його слова були немов грім серед ясного неба. Я була просто шокована і вже не чула, що він мені говорив. Лікар запропонував мені написати відмову від моєї дитини. Я подивилася на нього очима повними жаху. Адже всю вагітність мені говорили, що з моєю дитиною все добре, а зараз таке. Відмовитися від неї, це зрада! Зрада матері своєї дитини. Про це я навіть не думала.
Я подзвонила чоловіку, розповіла йому цю новину, він почав кричати в трубку, щоб я не везла додому каліку, що йому каліка не потрібна. Свекруха писала загрозливі смс, щоб я не надумала з цією дитиною з’являтися у них вдома. Але я ні за що на світі не відмовилася б від своєї дитини і мені було байдуже, що вони всіляко були проти неї. Адже вона моя кровинка. Я не писала більше ні чоловікові, ні свекрусі. З лікарні мене зустрічала моя подруга, у неї не було ні чоловіка, ні дітей, тому вона прийняла нас з Катею як своїх. І ми почали у неї жити.
Моя дівчинка гуляла разом з іншими дітьми на майданчику, вона також, як і вони, розвивалася, тільки не могла ходити. Тоді одна жінка на дитячому майданчику розповіла мені, що в сусідньому селі є мужик, який лікує таких дітей.
Я звільнилася з роботи і вирушила в дорогу. Викликала таксі і вже на наступний день ми були у діда Василя. Цілих два роки ми жили у нього.
Спочатку я побачила, як моя дочка почала сідати, а потім і потихеньку вставати на ноги. Моєму щастю не було меж. Я знайшла віру, що настане той день, коли вона зможе ходити!
Я не знала, як дякувати тій жінці і цьому чоловіку з села. В іпотеку я купила квартиру, влаштувала доньку в садок, ми стали жити по-новому, адже зараз Катя могла повноцінно рухатися.
Через якийсь час, у мене вдома, пролунав телефонний дзвінок.
– Твій чоловік потрапив в серйозну аварію! А на цей момент знаходиться в лікарні, в реанімації.
– Ви щось наплутали, у мене немає чоловіка – повідомила я і повісила трубку.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Через кілька місяців, гуляючи з Катрусею на дитячому майданчику, я побачила свекруху. З нею був Віктор, який сидів в інвалідному кріслі. Вони наблизилися до нас і здивовано дивилися на абсолютно здорову дівчинку. Але ж колись, вони від неї відмовилися. Назвали калікою і були проти її появи в їхньому житті. Свекруха заплакала і встала на коліна, благала прийняти Віктора і просила вибачення за те, що вони так вчинили.
– Мені не потрібні ваші вибачення. Ви не від мене відмовилися в важкий момент, а цієї дівчинки. Не мене зрадили, а свою кровиночку. Тому, не слід до мене звертатися з проханням прийняти Віктора. Мені інвалід не потрібен! Я взяла доньку за руку і ми назавжди пішли. Назавжди з їхнього життя.
Що ви думаєте про таке рішення цієї жінки? Можливо, варто було б повернутися до чоловіка?
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
– Позичати родичам гроші – то собі гірше робити, – казав чоловік. Шкода, що я його тоді не послухала.
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
Які продукти з кухні підійдуть для підгодовування кімнатних квітів
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Вовк, – промайнуло в голові у жінки. Вона взяла палицю, яка лежала поруч і почала поволі вставати
Як привчити себе регулярно готувати чебуреки. Рецепт чебуреків з м’ясом
Кращі маски для глибинної підтяжки шкіри обличчя – готуємо у домашніх умовах та тішимось результатам!
17 оригінальних дизайнерських речей з 3018 року, які поки занадто круті для цього світу
Свекруха вперше вирішила зробити подарунок своїй онучці на її 10-річчя. Вона поштою надіслала пакунок
Під час прогулянки до дівчини підійшла бродяча кішка і почала просити про допомогу
8 ознак, за якими можна зрозуміти, що чоловік вами користується
Кумедна добірка фото дуже втомлених домашніх тварин
Проміняв дружину після 35 років шлюбу на молоду красуню і тепер живу як у неволі
До народження онучки він не дожив зовсім трохи. Діти забрали мене до себе, відмовилися залишати одну в спорожнілому будинку
Свого нового зятя Ганна Тимофіївна не любила. Ось не запав він їй в душу: і з вигляду, і по розмові
