Мені казали, що різний достаток може стати на заваді шлюбу, але я не хотіла в це вірити. У нас склалася така ситуація, що мій чоловік із багатої родини, а я з простої сім’ї трудівників.
З Олександром ми зустрілися два роки тому і одразу закохалися. Після знайомства з його батьками, я одразу відчула, що вони собі уявляли не таку невістку.
Їм не подобалося те, що я біднячка. Чоловік мені розповідав, що вони пригледіли йому ідеальну супутницю з достойної сім’ї. Та він не кохав її, тому не збирався йти на поводу у батьків.
Пройшло декілька місяців і Олександр освідчився. Я була на сьомому небі від щастя, а от Олександру дісталося від батьків. Все ж він наполіг на своєму і ми одружилися.
Після весілля ми переїхали жити у квартиру батьків чоловіка. Вона була велика й простора, тому місця всім вистачало. Зі свекрухою моє спілкування не ладилося. За відсутності чоловіка вона постійно докоряла мені і говорила образливі речі. Натомість свекор був на моєму боці.
Я це терпіла лише тому, що Олександр обіцяв найближчим часом придбати власне житло. Він працював на великій фірмі, а одного разу його відправили у відрядження на три тижні. Свекор також полетів з ним, тому я залишилася на самоті з свекрухою.
Чоловіки пішли, тому я вирішила поїхати в магазин. Потрібно було купити продуктів, а заодно триматися якомога далі від Олени Вікторівни. Коли я повернулася, то застала її у своїй кімнаті. Речі були порозкидані, а в мій бік одразу полетіли звинувачення, буцімто я вкрала її золоту каблучку. Я не брала речей свекрухи, але вона навіть не хотіла нічого слухати.
Олена Вікторівна вирішила, що це чудова нагода, щоб мене позбутися. Вона зібрала мої речі і виставила мене з валізою за двері. Я поїхала до своїх батьків. І все б нічого, але на днях я довідалася, що вагітна. Олександру про це невідомо.
Я хотіла розповісти йому особисто, коли він повернеться з відрядження. Пройшло три тижні, а від нього ні дзвінка, ні повідомлення. Раптом спільні знайомі розповіли, що в Олександра з’явилася нова дівчина, бо його мати сказала, що я йому зрадила.
Мені нічого не лишалося робити, як піти і поговорити з чоловіком. Однак він не повірив мені.
Я сказала, що у нас буде дитина, а він заявив: “Думаєш тобі вийде спихнути на мене чужу дитину?”
Свекруха добре постаралася. Через два місяці ми розлучилися.
Олександр дивився на мене засуджуючим поглядом, а Олена Вікторівна з тріумфом. Я не знаю, що мені далі робити. Не віриться. що мій чоловік так легко повівся на вигадки своєї матері.
Як діяти в такій ситуації?
