Я поїхав працювати за кордон. Останнього разу, коли я повернувся, батьків не було

Моя мати у ранньому віці зустріла свого майбутнього чоловіка. Батько був старшим на 5 років. Молоді після весілля оселилися в гуртожитку. Зовсім скоро на світ з’явився я. Моя матір не мала вищої освіти, батько встиг закінчити інститут. Він забезпечував нашу сім’ю, а мати займалася моїм вихованням. Після декретної відпустки вона пішла вчитися в інститут. Тим часом я переселився до бабусі. Оскільки батьки багато працювали в сусідньому місті, ми бачилися з ними дуже рідко. Я завжди чекав на ці зустрічі з нетерпінням. 

Коли я був у 2 класі, мама отримала диплом, а татові на роботі допомогли з квартирою.

Моєму батькові пощастило з дружиною, адже вона була неземної вроди, яка тільки збагатилася з віком.

Закінчивши школу, я вступив в університет. Оскільки я добре справлявся з навчанням, мені запропонували роботу закордоном. Додому я приїжджав не часто. Однак там на мене завжди чекали батьки.

Я черговий раз був в аеропорту. Думав, що мама з татом зустрінуть мене, як завжди. Я вже вийшов на стоянку, де раптом мене покликав знайомий голос. Розкішна жінка вийшла з дорого авто і помахала мені рукою. Це була моя мама. 

– А де тато? – не зрозумів я.

– Дорогою розповім. Довга історія, – відказала вона.

Ми сіли в машину. Водій запитав:

– Куди їхати, пані Валентино?

– Додому, – відказала вона з усмішкою на обличчі. – Я не знала як тобі розповісти раніше, але ми з твоїм татом розійшлися. Зараз у мене новий чоловік. Його звати Андрій. Ми з ним давно кохаємо один одного. Наші шляхи колись розійшлися, але два роки тому ми возз’єдналися.

Та на цьому новини не закінчилися. Виявилося, що моїм рідним батьком був саме Андрій. Дізнавшись про вагітність матері, він покинув її. З відчаю вона одружилася з Дмитром, який замінив мені тата. Проте протягом усього часу в серці матері жило кохання до Андрія. Я більше не міг її слухати і тільки запитав, де батько. Вона відказала, що, мабуть, на старій квартирі. 

– І куди ми зараз прямуємо? – зрештою запитав я.

– У наш котедж за містом. Там я познайомлю тебе з твоїм рідним батьком, – відказала матір.

На території нас зустрічав Андрій. Це був дорослий та солідний чоловік.

– Знайомся, це Олег, твій син, – розпочала розмову матір.

– Привіт, – простягнув руку тато.

– Здрастуйте, – відказав я.

– Ласкова прошу у твій дім, – урочисто заявив він.

– Мені ще потрібно владнати декілька робочих питань, – сказав я матері.

Лише в таксі я почав розуміти, що відбувається. Усе життя мені здавалося, що мої батьки живуть в мирі та злагоді. Між ними не було ні сварок, ні непорозумінь. Однак одна поява Андрія змусила її покинути чоловіка, а заодно забрати мене з собою. Проте, хіба не даремно кажуть, що батько той, хто виховав дитину? Мені було важко уявити, як себе зараз почував мій тато. Від нього пішла дружина разом з сином.

Я зрозумів, що мені байдуже на кровні зв’язки. Мій рідний тато зараз на нашій старій квартирі, куди я й відправився. 

У мене були власні ключі, якими я відчинив двері. У квартирі нікого не було, але всі речі лежали на звичних місцях. Від сусідки я дізнався, що батько лежить в лікарні. Оскільки це було неподалік, я вирушив туди пішки. Дорогою в магазині я купив невеликий пакет з гостинцями.

– Привіт, тату!

– Привіт! Радий тебе бачити, Олеже. Вибач, що не зустрів. Сам розумієш, обставини такі…

– Дрібниці. Я тепер залишаюся тут назавжди, тому ми надолужимо згаяне. Коли тебе виписують?

– Мені ще нічого не казали.

Я одразу помітив, що батько звертався до мене надто урочисто. Жодних лагідних слів, як раніше. Мабуть, матір постаралася.

– Ти головне одужуй, а потім ми з тобою поїдемо вибирати новий дім. Ти ж завжди хотів жити десь в селі?

Батько нічого не це не відповів. Після тривалої розмови я пішов додому. Дорогою запитав у головного лікаря, які прогнози. Той заспокоїв, що з татом все буде гаразд. 

Вдома я багато думав про те, що сталося і раптово зрозумів, що мені потрібно зробити тест на батьківство. Дочекатись результатів було нелегко. Я дуже хвилювався. Однак важко описати мою радість, коли я дізнався, що моїм батьком є Дмитро. У ту ж мить я помчав до нього в лікарню.

– Привіт. Як ти, тату?

– Привіт, Олеже. Я добре. А в тебе як справи?

– А мене турбує те, що ти більше не звертаєшся до мене “синку”? Хіба між нами щось змінилося? Хіба я став тобі чужим?

– Ти не говорив з матір’ю? – поцікавився він.

– Говорив. 

Після цих слів я простягнув батькові результати тесту. Він довго читав і перечитував, а потім подивився на мене очима, сповненими сліз.

– То як на рахунок дачі? – знову перепитав я.

Зрештою я  залишився з батьком. Мати ще довго вмовляла мене переїхати до неї, але моя категоричність змусила її забути про цю ідею. Про тест вона досі нічого не знає і  свято вірить в те, що моїм батьком є Андрій.

Згодом я одружився. У мене народився син, якого я назвав Дмитро, на честь батька. Я був проти того, щоб мати бачилася з онуком. Потім у нашій сім’ї сталося горе. Батька не стало. Через рік помер і Андрій. Матір залишилася самотньою.

Зрештою я вирішив навідатися до неї в гості. На подвір’ї котеджу нас зустріла така ж доглянути жінка. Вона побачила маленького онука, який був схожий на її першого чоловіка. Жодних пояснень більше не знадобилося. Мати обійняла нас і гірко заплакала. 

А що ви думаєте про цю історію?

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: