Мені виповнилося 47 років. Увесь цей час я живу одна. Моє життя монотонне і нудне. Окрім дому й роботи я нічого не бачу. Відверто кажучи, спілкування з чоловіками я уникаю. Хоча толкового залицяльника у мене й не було. Мабуть, це через мою непримітну зовнішність. Я не вважаю себе красунею, але як воно є насправді – не знаю.
У мене немає братів чи сетер, а батьки живуть далеко. Час від часу я навідуюся до них в гості. Щодо інших родичів, то з ними я не спілкуюся. Вони недолюблюють мене, а я їх.
Того дня я зайнялася прибиранням у власному холодильнику. Вирішила позбутися від всіх харчів, які довго лежать без діла. Зібрала цілий пакет і пішла з ним до смітника. Дорогою в під’їзді я зустріла сусідського хлопчика. Він дивився на мене голодними очима, а потім невпевнено запитав: “Ви можете віддати мені цей пакет?”
Хіба мені шкода? Віддала. Виявилося, що матір хлопця сильно хворіє. Про дитину нікому подбати. Ввечері мою голову не покидали роздуми про те, що ж відбувається у їхній родині.
Раптом у мені прокинулося співчуття. Мушу зізнатися, що таке траплялося доволі рідко. Я компульсивно зірвалася з ліжка, відкрила холодильник, вигребла все, що там було і з пакетом в руках вийшла з квартири. Але де живе ця сім’я? Піднялася на поверх вище і побачила там вже знайомого хлопчика. Він запросив мене у своє житло.
Там на мене чекала жахлива картина. У хаті було прибрано, але умови бажали кращого. Там вже декілька десятків років не робилися ремонти. На ліжку я побачила виснажену жінку з немовлям на руках. Антон дбав про своїх рідних, приносив їм лікарства й інші примочки.
Я підійшла до них ближче, доторкнулася до маленької дівчинки і зрозуміла, що вона вся горить. Безсумнівно потрібно було викликати швидку допомогу. Поки медики були в дорозі я запропонувала матері зробити бутерброд. Вона була дуже голодною, тому погодилася. Досі дивуюся, як тій жінці вдавалося годувати немовля грудним молоком, якщо вона сама нічого не їла.
Після візиту швидкої я спустилася в аптеку з цілим списком необхідних медикаментів. Потім я зайшла в магазин і додатково накупила продуктів. Раптом на полиці я побачила дитячі іграшки, до яких потягнулася рука вперше в житті. Мене переповнювали змішані відчуття. Я не розуміла, навіщо я це все роблю.
Згодом Аня розповіла мені свою життєву історію. Жінка народилася в благополучній сім’ї, але після раптової смерті батька її матір почала випивати, що також завело її на той світ. Так дитина опинилася в бабусі. Старенька не надто раділа онучці, тому їй з раннього віку довелося самостійно заробляти гроші на прожиття. Потім бабуся померла, а Аня залишилася сама.
У 18 років дівчина закохалася в хлопця. Між ними з Романом спалахнуло кохання. Не пройшло багато часу, як Аня дізналася, що вагітна. Однак її обранець не був готовий до батьківства, тому покинув жінку з дитиною на руках. Їй довелося самостійно займатися вихованням сина.
Мені стало ніяково від почутого. Увесь цей час я була такої егоїстичною і невдячною. У людей трапляються різні життєві труднощі, а я заробляю гроші, живу в комфортних умовах і ні про що не думаю.
Наступного дня на порозі своєї квартири я побачила Антона. Хлопець прийшов до мене з тарілкою свіжих домашніх млинців. Мені було надзвичайно приємно. Я відчула, як тілом розтікається тепло.
Я вирішила, що зобов’язана допомогти цій сім’ї. Оскільки у мене були хороші відносини із власником одного дитячого магазину, я домовилася про знижку на різні речі для малюків. А ще я придбала путівки на відпочинок для нас чотирьох. Після знайомства з Анею і її дітьми я стала добрішою і відчула смак життя. Нарешті хтось потребував мене і я була корисною. Тепер я займалася благодійністю і більше часу приділяла своїм рідним.
З власного досвіду хочу дати пораду: задумайтеся, для кого і для чого ви живете? Як тільки вам вдасться відповісти на це питання, ваше існування отримає новий сенс.
Чи погоджуєтеся ви з висновком жінки?
