Я сама займаюся вихованням дітей, немає у мене ніякої допомоги. Я готуюся вдруге стати мамою і не розумію, як ми будемо поміщатися в однокімнатній квартирі. Моїм батькам то добре – трикімнатна квартира з ремонтом, мовчу про квадратуру. А нам вони подарували однокімнатну в найвіддаленішому районі міста
Я, звичайно, просила їх помінятися, але не хочуть люди похилого віку, мовляв, самі відкладайте і купуйте більше житло. Мені прямо з пузом і дитиною йти на роботу? Вони з першою дитиною мені теж нічим не допомагали, про другу навіть заїкатися не варто. Майбутнє онуків батьків не цікавить зовсім. Навіть дачу віддавати не збираються. Ви уявляєте?
Будинок за містом – це те, що потрібно дітям. Або батьки могли б там жити, а нам трикімнатне житло віддати. Свіже повітря корисне для зрілого покоління. Їх така затія теж не зацікавила, до міста далеко добиратися. Ми навіть готові віддати свій автомобіль в обмін на квартиру. Але і це батьків не влаштовує! Ми б продали свою однокімнатну квартиру і купили б собі теж нову машину на автоматному управлінні для більш зручної їзди.
Про свекруху і розповідати не хочу, немає від неї допомоги. Вона мала двокімнатну квартиру і поміняла її на дві однокімнатні. Одну стара собі залишила, одну – донечці своїй підготувала. Онуків просили, а допомоги надавати не збираються. Вся надія на нас з чоловіком!
Як ви вважаєте, батьки повинні допомагати своїм дітям та їх сім’ї?
