Ми з чоловіком виховували двох доньок. У нас була щаслива й любляча сім’я. Однак Вадим почав дивно поводитися і часто дратуватися. Я не могла зрозуміти, чому він зривається на дівчаток і нервує.
Свою поведінку чоловік пояснював негараздами на роботі. Проте з часом нічого не змінювалося, тому я хотіла знову з ним поговорити. Мене випередила незнайомка, яка зателефонувала з наступними новинами:
– А ви знаєте про те, що у вашого чоловіка є інша сім’я й дитина?
На цьому розмова закінчилася. У мене в голові не вкладався той факт, що Вадим міг так зі мною вчинити. Я вирішила прямо запитати:
– У тебе є дитина на стороні?
Чоловік явно не очікував такого запитання. Він почав бурмотіти нісенітниці, а я сказала йому, що хочу чути правду. Після цього він зізнався, що кілька років тому у нього зав’язався роман з колегою по роботі. Вона випадково завагітніла, але на цьому їхні стосунки закінчилися. Повністю припинити спілкування з нею він не міг, але й від мене з доньками не збирався відмовлятися.
Я відчула себе зрадженою, але все ж вирішила пробачити Вадиму і дати йому другий шанс. Тим паче у нас двоє доньок, які потребують батька.
Одного разу ми з подругою зібралися пообідати в кафе. Саме там я вперше побачила свого чоловіка разом з позашлюбними сином, якому на той момент було 3 роки. Моя знайома сказала:
– А ти знаєш, що матір цього хлопчика абсолютно не дбає про нього? Вона виїхала за кордон і не збираєтеся повертатися. По-суті, він сирота.
Ми ще трохи посиділи, а коли подруга пішла додому, я підійшла до хлопців:
– Ну що, пора йти додому?
Чоловік одразу зрозумів, що я маю на увазі. Він щиро усміхнувся і кинувся мене обіймати:
– Дорогенька моя, ти в мене найкраща!
Я вирішила, що зможу подбати про маленького хлопчика і забезпечити йому гідне виховання. Донечки подружилися з братом, а наша сім’я стала не лише більшою, але й щасливішою.
Вадим познайомив мене з рідною бабусею сина. Вона скаржилася, що матір не дбала про онука і він був надзвичайно самотнім.
Минуло багато років, а я жодного разу не пошкодувала про своє рішення. Хіба можуть діти бути сиротами при живих батьках?
А ви могли б прийняти позашлюбну дитину і дати їй гідне виховання?
