Аліса одружилася п’ять років тому. У пари через рік народився син. Я у всьому допомагала дочці: з Олексієм няньчилася, готувала і прибирала. Загалом робила все, щоб Аліса могла більше віддихати.
Та донька жодного разу не подякувала мені за допомогу. Вони з чоловіком займаються своїми справами, а онука звикли залишати на мене. При цьому вони не запитують, чи є у мене свої плани. Я думала, що на пенсії нарешті займуся собою і почну робити те, що завжди хотіла, але ні.
Неодноразово Аліса телефонувала до мене і казала, щоб я забрала Олексія з дитячого садочку, бо вона відпочиває з друзями, а Антон на рибалці. І що мені вдіяти? Відмовити їй і залишити онука напризволяще я теж не можу. От вони і звикли до моєї доброти і користуються цим.
Спочатку я терпіла їхнє ставлення, але минулого тижня Аліса подзвонила і сказала, що вони з чоловіком летять на море в Єгипет. Їх не буде два тижні. Я зраділа за них, бо теплий клімат пішов би лише на користь дитині.
Однак виявилося, що вони не планували брати Олексія з собою. Не запитавши моєї згоди, Аліса з Антоном вирішили, що я посиджу два тижні з онуком. Це вже наглість!
Я не витримала і сказала, що я не наймалася їм нянькою чи домогосподаркою. Хай не забувають, що вони – батьки. І дбати про дитину їхній обов’язок.
А коли я поцікавилася, чому ніхто мене не запитує про мої плани, то дочка сказала:
– Ти ж на пенсії має багато вільного часу. Нічого не робиш, то хоча б з онуком посидиш!
Я сказала, що так більше продовжуватися не може. У мене також був запланований відпочинок на морі і я не буду скасовувати свої плани і сидіти з Олексою.
Через це ми з Алісою посварилися. Дочка заявила, що я погана бабуся. Та на мою думку, я маю право на особисте життя. Звичайно, що я готова допомагати дочці і проводити час з онуком, коли це можливо. То служницею для Аліси та Антона я не буду.
Хто має рацію у цій ситуації: дочка чи її матір?
