До Наталі в п’ятницю зателефонував начальник, просив її на два тижні вийти на роботу. Попри те, що жінка була в офіційній декретній відпустці.
– Ну от що мені з вами робити? Одна родить, друга заміж виходить! А працювати, хто буде? Це ж Таня, у весільну подорож зібралась, тому і прошу підмоги твоєї!
– Я подумаю, що можна зробити і завтра перетелефоную!
Наталя була не проти вийти на роботу, вона вже й скучила за цим відчуттям трохи. Але от маленького півторарічного синочка Артема не було з ким залишити. Чоловіку відпустку точно не дадуть, а няням вона не довіряє!
Залишився останній варіант – мама!
Валентина Вікторівна дивна жінка була. Сама ні з ким не спілкується, а якщо виходить в люди, то з усіма свариться. Всім доводить, що знає закони, хоча половину з них сама і вигадує.
– Ну а що нам до того? Нас вона ж чіпати не буде? Максимум піде у двір з Артемом гуляти, але думаю, там вона ніяких справ не натворить! – припускав чоловік, який прийшов з роботи.
– Ой, це ти ще погано мою маму знаєш!
Була не була! Вирішили ризикнути. Тим паче не хотілося Наталі стосунки з начальником псувати.
Мама жила в іншому місті, приїхала на потязі, Наталя з чоловіком її зустріла.
Валентина не встигла вийти з вагона, а її вже було чути на весь вокзал.
– Я свої закони знаю! Ти мені не вказуй! – кричала вона до провідниці – Якщо собака не кусається, то їй намордника не треба! А Джулічка не вкусила ще жодну людину!
Наталя глянула на чоловіка поглядом, який говорив: “А я ж попереджала!”
З горем навпіл добрались дому. Дорогою мовчали, щоб жінка знову обурюватись не почала.
– Мамо, тобі особливо нічого робити не треба. Артем не капризна дитина. Погодуєш, погуляєш з ним. Тільки прошу, не задирайся ні з ким!
– Ні, ну а я що? Вони самі мені нерви роблять! Чуєш, доня, а мені ще вранці і ввечері треба Джулічку вигулювати, ви вже будете вдома?
– Будемо, Валентино Вікторівно. Наталя вранці, а я ввечері, не хвилюйтесь – відповів зять.
Та без сюрпризів і конфлікті в не обійшлось.
Вже з самого ранку Валентина посварилась з прибиральницею, яка зробила їй зауваження щодо прибирання екскрементів за собаками.
– Я то за цим прослідкую! А ви краще б за своєю роботою пильнували. Он обгортки якісь валяються, листя не позамітане! Мені що на вас скаргу написати?
Наступним етапом були жінки, що гуляли в дворі з дітьми.
– Дамочки, ось ви катаєте своїх дітей на гойдалці вже хвилин 10, а за вами взагалі то черга зробилась!
– Яка ще черга? – здивувались жінки.
– А ми з внуком чим вам не черга?
Потім Валентині не сподобалось, що в пісочниці надто багато дітей. Її Артемчика там же піском позасипають!
Розгублені матусі забрали своїх дітей і пішли в парк.
Артем почав плакати, що йому не має з ким гратись. Тому бабці довелось вести внука додому.
Наступ під роздачу потрапив сусід, що свердлив дрелькою. Валентина Вікторівна довго не думала, пішла до нього:
– Чоловіче, а ви знаєте закон про тиху годину?
– Що це ще за закон?
– От видно, що ви неосвічений! В обід діти сплять! Свердлити не модна! Ви поцікавтесь цим питанням детальніше, будь ласка! Почую ще один звук, подам на вас заяву в поліцію!
– Куди?
– Куди почули!
Поки внук спав, жінка зібралась і пішла в магазин, що біля дому. Взяла з собою таксу Джульку. На вулиці спека, дихати не має чим, а вона прив’язала пса до поручня. Він виє, гавкає, проситься на волю!
– Жіночко, ви б забрали свого собаку! – сказала до неї касирка.
– Ви я бачу не за тим слідкуєте! Ви чому мені пакет не запропонували? А сирок у маленький не поставили кульочок? Кличте начальство!
Через три дні, після приїзду мами, Наталя завела з нею розмову:
– Мама! Ти всього три дні тут! Як ти встигла стільки всього натворити? Тітка Надя,прибральниця наша, мало не розплакалась, коли всі твої претензії переповідала. А що тобі зробили матусі на дитячому майданчику? Артем же дружить з їхніми дітками! Сусід, і той постраждав…
Через декілька хвилин до жінки зателефонував чоловік:
– Кохана, я відзавтра на лікарняному. Я руку, здається, зламав! Не переживай за мене, уже все добре. Гіпс наклали!
– Хвала Богу! – видихнула жінка, адже розуміла, що тепер маму можна відправити додому.
Не було би щастя, так нещастя допомогло!
А ви зустрічали таких амбіційних жіночок?
