Днями у мене відбулася розмова з сестрою чоловіка, яка докоряла мені моїм рішенням вигнати дочок зі свого дому.
– Чому ти така безсердечна? Яка ж матір виставить за двері своїх дітей? Тим паче у старшої доньки дитина на руках, а молодша – вагітна! І як їм далі жити?
– То ти візьми їх до себе!
– Я? Хіба у них рідної матері немає?
– Ну то раз я їхня мати, то мені вирішувати, що з ними робити! – обурено відповіла я і закінчила розмову.
Два тижні тому я поставила своїх доньок перед фактом, що вони повинні з’їхати. Мені надоїло годувати їхні сім’ї, тому я більше не хотіла жити разом.
Мій чоловік помер багато років тому. Виховувати доньок довелося самостійно. Я подбала про те, щоб у них була вища освіта. Оточуючі лише співчували мені, але ніхто не допомагав.
Батьків моїх не стало рано. Я тоді була підлітком. Від них у спадок отримала двокімнатну квартиру.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Після закінчення інституту старша донька привела додому Миколу і сказала, що після весілля вони разом житимуть зі мною.
Нам з Юлею довелося ночувати разом, щоб Яна з чоловіком мали власну кімнату.
Згодом у молодої сім’ї народилося немовля. Мені було важко забезпечувати всіх продуктами, тому я запропонувала доньці давати хоча б якусь суму грошей на харчі.
– Мамо, ну звідки у нас гроші? Я в декреті з дитиною, а в Миколи мізерна зарплатня.
Потім вилізли нові проблеми. Яна з Юлею постійно сперечалися і не могли розподілити хатні обов’язки. Через це у квартирі були постійні крики та істерики. Ніхто не хотів прибирати чи мити посуд. Все було лише на мені.
Так продовжувалося протягом трьох років. Яна з Миколою навіть не думали з’їжджати, а тут ще й Юля привела свого нареченого, заявивши, що вони з Віктором також житимуть у нас вдома.
– На кухні? – скептично поцікавилася я.
– Та ні, у кімнаті! А ти переберешся на кухню. І маю ще одну новину: я вагітна, тому ти скоро станеш бабусею вдруге.
На цьому мій терпець увірвався. Більше подібного нахабства я терпіти не збиралася. Тож я зібрала своїх дочок з чоловіками і попередила, що через два тижні вони повинні з’їхати.
Звичайно, що вони не очікували такої новини, але я не готова змінювати своє рішення. Мені надоїло так жити. Ще трохи у в цій квартирі не залишиться для мене місця. Хіба це нормально?
Я вважаю, що виконала свій материнський обов’язок і прийшов час моїм дочкам подорослішати і самостійно нести відповідальність за своє життя. Вони намагалися маніпулювати мною і погрожували, що не дадуть бачитися з онуками. Але ще подивимося, чи зможуть доні без моєї допомоги!
У будь-якому разі ми більше не будемо жити разом!
Як ви вважаєте, чи правильно вчинили жінка?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
Ефективний відбілювач тканин у домашніх умовах. Про подібне ви навіть не мріяли!
Як я з дітьми завдяки власним родичам залишилася без даху над головою
