Моя знайома жила спокійним життям зі своїм сином, поки у нього не з’явилася кохана дружина. Свекруха одразу незлюбила свою невістку. Однак дівчина не розгубилася і швидко почала підштовхувати свого чоловіка до дій.
– Мамо, я б хотів отримати свою законну частку від квартири. Адже у мене тепер є дружина і нам потрібні гроші на власне житло. Ми можемо продати цю квартиру, самі взяти іпотеку, а тобі купити однокімнатне приміщення десь на околиці міста.
Матір не очікувала від сина такої пропозиції, тому він одразу підкинув ще один варіант:
– Але ти можеш залишитися тут жити, якщо візьмеш гроші в кредит і віддаси нам необхідну суму.
– Синку, але хто дасть мені кредит, враховуючи мінімальну заробітню плату? І тут район хороший, поліклініка недалеко. Ми з батьком так довго працювали, щоб придбати цю квартиру, а тепер я в комуналку маю переїхати?
Та жодні аргументи не змогли переконати сина змінити свою думку. Спільне проживання з кожним днем ставало все більш нестерпним. Жінка зрозуміла, що їй більше немає що втрачати, тому вирішила з’їхала з їх спільної з сином квартири.
Молодята зраділи, що все так склалося. Однак ця радість тривала недовго. Одного дня до них в гості завітали двоє незнайомих чоловіків, які заявили, що половина квартири тепер належить їм. Вони мали усі необхідні документи і попросили звільнити їхню частину.
Син одразу зрозумів, що його мама продала свою долю. Він звернувся в суд, щоб скасувати угоду, адже за законом у нього була перевага на купівлю частини. Однак нічого вдіяти не зміг, адже мати уклала договір, за яким могла жити у квартирі чужих людей, передавши їм у власність свою частину житла.
Молода пара тепер має лише два варіанти: або співіснувати з незнайомцями, або задешево продати й свою половину квартири.
Ось як буває, коли рідні та близькі люди не можуть знайти компроміс.
Хто у цій ситуації правий, а хто ні?
