Я б хотіла розповісти свою історію. У мене зав’язалися стосунки з хлопцем. Ми довго зустрічалися, але він не спішив мене знайомити зі своїми батьками. Та я одразу зрозуміла, що з матір’ю в нього дуже близькі відносини.
Вони постійно зідзвонювалися та обмінювалися повідомленнями. Та я не надавала цьому великого значення. Я лише сподівалася, що він не мамин синочок. Через три роки хлопець зробив мені пропозицію.
Ось і настав момент знайомства з ріднею. З батьком я познайомилася ще раніше, бо він вже декілька років живе окремо. Під час зустрічей він неодноразово згадував, що зі свекрухою мені не пощастило. Тоді мені здавалося, що він говорить це через особисту образу на колишню дружину.
У матері мого нареченого якраз був день народження. Я вирішила прийти в гості, привітати зі святом і познайомитися. Перед зустріччю я хвилювалася і довго думала, що вдягнути. Хлопець мене постійно підтримував і казав, що все пройде чудово. І от ця мить настала…
Спочатку свекруха мені здалася доброю і приємною жінкою. Та за годину моя думка змінилася. Вона почала дивно поводитися. Мало того, що жінка знала кожну дрібницю, пов’язану з нашими стосунками, вона ще й постійно дорікала мені.
Я не могла зрозуміти, навіщо він усе їй розповідав. А мати продовжувала критикувати мене і розповідати про ідеальну колишню дівчину його сина. На кінець вона додала, що краще б він з нею одружився.
Після цього вечора я зрозуміла, що не готова бути поруч з таким чоловіком, адже він завжди буде на боці матері. Та й таку свекруху довго терпіти не вийде. Одразу ж наступного дня я розірвала наші стосунки.
Він не міг зрозуміти, в чому причина. Я прямо сказала, що його матір просто нестерпна. У відповідь він розлютився і накричав на мене, що лише підтвердило мої здогадки.
Чи правильно вчинила дівчина?
