Мій чоловік помер багато років тому. Мені самостійно довелося виховувати трьох дітей: двох доньок та сина. Звичайно, що це був не простий період, але я з ним впоралася.
Також у мене є подруга Оля. Зараз ми все рідше бачимося і спілкуємося. Адже жінці важко самостійно пересуватися, а завітати до неї в гості теж не варіант через недобру невістку.
Моя донька Марія вийшла заміж, народила дитину, а потім розлучилася. Онуку вона виховувала сама. Зараз Анжела навчається в університеті.
Інша донька, Катя, також має свою сім’ю. Вони мешкають разом у трикімнатній квартирі. Раніше я також з ними жила, але потім переїхала в окреме житло.
А все через те, що ми не змогли знайти порозуміння із зятем. Він докоряв мені за те, що я занадто сильно розпещую внучку Оленку, тому вона потім не хоче його слухати.
Щодо сина Віктора, то він разом з дружиною живе у будинку, який дістався їй від батьків. Спочатку там не було комфортних умов, але Вітя про все подбав. Зараз всюди ремонти, а на подвір’ї стоїть альтанка. Спочатку ми регулярно збиралися там, щоб посмажити шашлики і відпочити на природі, але невістці це не подобалося. Вона постійно влаштовувала скандали синові, тому ми просто перестали приїжджати. Олена переконана, що їхній дім – це її власність. Чомусь вона зовсім не цінує вкладу Віктора, який практично перебудував будинок своїм коштом. Також у пари є двоє синів.
Скажу відверто, що найбільше у цьому житті я боюся самотності.
Моя онучка Оленка справді була моєю улюбленицею. Я проводила з нею багато часу, тому прикипіла до малечі всією душею. Одного разу до неї прийшли подруги. Діти почали бешкетувати і випадково розбили люстру. Проте зятя цей факт розлютив настільки, що він поставив дружину перед фактом: або з’їжджає він, або з’їжджаю я. Катя довго плакала, але нічого з цим вдіяти не могла.
Я перебралася до Марії. Оскільки у квартирі було всього дві кімнати, то для мене знайшлося місця поруч з онучкою Анжелою. Проте їй таке рішення абсолютно не сподобалося.
Через два місяці я почала задумуватися про ще один переїзд. Сподівалася, що син зможе знайти для мене куточок у своєму будинку. Віктор виділив мені кімнату, але невістка цим була страшно незадоволена. Вона постійно шукала привід, щоб дорікнути мені.
Якось я випадково почула розмову Олени й Віктора:
– Мені надоїло жити разом з твоєю матір’ю! Через неї я не відчуваю себе повноцінною господинею. Вона всюди пхає свого носа і постійно мішає мені!
Ці слова змусили мене зібрати речі і піти геть. Як мені жити з невісткою, яка мене ненавидить?
Довелося повернутися до Каті. Проте ні вона, ні зять не зраділи, коли побачили мене на порозі. Лише онучка була рада мене бачити. Зрештою вони не змогли мене залишити на вулиці.
Через півтора року мої діти купили мені однокімнатну квартиру. Частину коштів вони навіть взяли в кредит. Сумно усвідомлювати, що я стала тягарем для своїх дочок й сина.
Зрештою я залишилася одна, а єдиною розрадою став кіт Василь, якого діти подарували на новосілля. Самі ж вони рідко приїжджають до мене в гості, а я ж до них не наважуся потикатися. Адже одна невістка терпіти мене не може, зять також на дух мене не переносить, а в Марії завжди немає часу через вагітну доньку, яка завдає їй багато клопотів.
Інколи я телефоную до подруги Ольги, а більшість часу проводжу перед телевізором.
Коли погода дозволяє, ми з іншими самотніми бабусями теревенимо разом на лавочці біля будинку.
Час від часу до мене навідується онучка Олена, але і вона не робить цього просто так. Дівчинка знає, що я завжди дам їй трохи грошей з пенсії на кишенькові витрати, а від батька вона й копійки не дочекається. Проте я й цьому радію.
Прикро, що я виростила трьох дітей і тепер стала зайвою…
А що ви думаєте про цю ситуацію?
