Таке рішення щодо розлучення здивувало всіх. Навіть сусіди при зустрічі намагаються довести, що я помиляюся та це погане рішення. Але хіба я запитувала їх думку?
Ми – звичайне подружжя, яке разом вже 30 років. Не маємо шкідливих звичок, мій чоловік Петро вже пенсіонер, хіба я працюю. Гідно виховали наших дітей, дали освіту. Зараз вони живуть окремо від нас, є п’ятеро онуків. Щовихідних приїжджають у гості до нас. Здається, що це приклад щасливого життя. Але ні.
Чоловік ніколи не допомагав мені. Щоразу приходив після роботи та лежав на дивані й дивився телевізор, поки я на кухні готувала вечерю. Байдуже, що я також втомилася та хочу відпочити. Неможливо ось так щодня з ранку до ночі перейматися хатніми справами. Адже треба одяг у машинку кинути, помити посуд, коли діти ще малі були, то я часто робила з ними домашнє завдання. Якби Петро допомагав мені та ми поділили обов’язки порівно, то я б не скаржилася зараз. Але така рутина просто з’їдала мене. Не було часу на те, щоб переглянути улюблений фільм чи прочитати книгу. Багато жінок мене зрозуміють.
Сподівалася, що з роками стане простіше. Діти подорослішають та зможуть нарешті самостійно приготувати сніданок, поприбирати у кімнаті чи піти до школи. Однак, все це тільки мої мрії. Думаєте, що Петро зараз мені допомагає, коли вийшов на пенсію? Ні. Не дивлячись на те, що я досі працюю, він не може навіть витерти пилюку чи помити посуд. Все роблю я! А він може днями лежати на дивані або ж їздити з друзями на риболовлю. Одна ситуація, яка нещодавно трапилася, нарешті відкрила мені очі на життя.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Того вечора у мене боліла голова й живіт. Можливо, що я просто щось не те з’їла. Навіть на роботу не пішла. Не можу до кухні піти, лежу на ліжку, аж раптом бачу – Петро складає свою вудочку. Виявляється, що у нього чергова зустріч з друзями.
– Будь ласка, не йди. Я погано себе почуваю. Побудь зі мною.
– Ти краще поспи, має полегшати. А як ні – викликай швидку. – та грюкнув дверима.
Ось так Петро залишив мене одну. Приїхав аж вночі та почав дорікати, що я погана жінка, бо не приготувала йому вечерю! Навіть не запитав, як здоров’я та не подав мені пігулки. Таких образливих слів я не очкувала від нього почути. Вирішила, що більше не буду це слухати:
– Знаєш, а навіщо мені взагалі такий чоловік, як ти?
Нещодавно написала заяву на розлучення. Нарешті зможу спокійно відпочити, а він нехай собі далі на дивані лежить. Але не у цій квартирі.
Діти чомусь стали на бік батька, мовляв, я не можу його ось так кинути. Стільки років разом прожили!
Але я не домогосподарка. Нехай собі шукає іншу жінку, яка буде всі забаганки виконувати, бо я вже втомилася.
А ви підтримуєте таке рішення жінки? Чому? Можливо, чоловікові варто дати другий шанс?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
