У мого чоловіка Антона не було батька. Він покинув його та молодшого сина з дружиною багато років тому. Тому ще з юності Антон звик тяжко працювати та допомагати своїй матері, бо часто бувало, що у них не було грошей навіть на буханку хліба. Ще й про молодшого брата Григорія не забував.
Саме завдяки чоловікові у старенької є ремонт у квартирі, Григорій отримав належну освіту. Однак, братові не пощастило з першою жінкою – рано одружився, бо та завагітніла й швидко розлучилися. Досі виплачує чималі аліменти. Та й раніше йому Антон допомагав грішми, бо ми якраз тоді познайомилися та я була в курсі ситуації.
Все найкраще родині дав, але про себе не потурбувався. Після школи одразу почав працювати, так що у нього буквально нема вищої освіти. Але зараз в Антона є невелика фірма, займається ремонтними роботами. Часом буває важко, але отримує хороші гроші. Ми швидко назбирали на перший внесок за іпотеку та придбали велику трикімнатну квартиру. Антон сам запропонував мені не виходити на роботу, адже тоді у нас була маленька дитина і загалом його зарплати нам вистачало. Ми багато подорожували, купили навіть нову машину з салону!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Одного дня до нас прийшла свекруха. Вирішила не попереджати про свій візит. Добре, що ми тоді були вдома. Така радісна, у руках тримала пиріг з яблуками та посміхалася. Мене така поведінка насторожила.
– Сину, тут така справа. Ти ж знаєш, що у Григорія зараз проблеми з грішми. Візьми його до себе на фірму працювати. Його дружина вагітна, а вони у мене тісняться. Допоможи братові! – благала жінка.
Чоловік не міг відмовити. Але я знаю, що гіршого працівника, ніж родич, бути не може. Спершу все було добре – Григорій вчасно приїжджав до клієнтів та виконував замовлення. Та через декілька місяців все пішло шкереберть. Було мало нових проєктів, не виплачували вчасно гроші за роботу та працівники почали звільнятися геть. Я намагалася щоразу розрадити та підтримати Антона, але свекруха ледь не щодня до нас телефонувала:
– Ти коли братові зарплату збільшиш? Знаєш, що у нього кредит та мала дитина!
– Мамо, зрозумій, що я у цьому не винен! Від мене пішло багато клієнтів та працівників, у самого грошей обмаль.
Але мама не хотіла його слухати. Дорікала, що він поганий син та брат, раз не може допомогти Григорію. Звісно, що Антону було образливо слухати такі слова. Але потім навіть не підіймав слухавку від родичів. Тепер ми для них вороги номер один, адже кинули брата напризволяще.
Знаю, що зараз Григорій повернувся до мами з дружиною та дитиною. Звільнився з фірми Антона та шукає нову роботу. Але ж хіба ми винні? Якщо ми родичі, то не означає, що будемо їм щоразу допомагати. Ми, наприклад, всього досягли самотужки. Вони вже дорослі, нехай вже навчаться вирішувати фінансові проблеми!
Кого ви підтримуєте у цій ситуації? Чому?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
