Всі в глибокій старості хочуть, щоб діти мали час підтримати у важкий момент та допомогти, коли немає зовсім сил. Але не завжди трапляється так, як ти того бажаєш. У Віри Петрівни трішки інша ситуація. Приблизно декілька днів тому, син здивував її заявою про те, що хоче одружуватися.
«Олексій прийшов до мене веселий з чудовою новиною. “Одружуюся з Сонею”, – каже мені. Звичайно, що я йому бажаю лише всього найкращого. Але навіщо так одразу і спонтанно одружуватися? Не потрібно будувати сім’ю на емоціях, спочатку потрібно пожити у цивільному шлюбі, поглянути, як людина поводить себе в побуті. А потім вже розписатися і влаштувати святкування.
З Сонею вони познайомилися пів року тому. Соня приїхала з далекого і забутого Богом села. Ось тут їй і зустрівся Олексій. Соня дуже хоче переїхати в квартиру, їй надоїло жити в тісній кімнаті в гуртожитку. Зараз я здаю свою другу квартиру в оренду, ось туди і хоче Олексій привести свою майбутню дружину. Проблема в тому, що я живу на гроші квартирантів. Мені виповнилося 54 роки, і я не маю пенсії, бо так і не напрацювала собі стаж. Я завжди працювала на неофіційній роботі. І тепер, замість того, щоб самотужки розв’язувати своє питання з житлом, син мені говорить, що я повинна влаштуватися на роботу».
«Сина я виховувала самотужки. Батько його не особливо займався сім’єю, він був хорошим бізнесменом, але жили ми ніби чужі люди. Я розлучилася з ним і переїхала жити з Олексієм назад до мами. Чоловіка не стало через шкідливу звичку, за заповітом квартира належить синові.
Я зробила в квартирі хороший ремонт, займалася паралельно вихованням сина. Через десять років померла моя мама. Мені було важко змиритися з такою втратою, почала здавати житло чоловіка і збирала гроші на навчання синові. Я завжди все найкраще віддавала своєму сину. Тепер знаю квартиру в оренду і живу на ці гроші, на комуналку і на продукти мені повністю вистачає.
А зараз Олексій мене просто приголомшив. Він вже не маленький хлопчик, йому вже скоро 30 років буде, а далі продовжує ходити під каблуком у своєї коханої. Він добре усвідомлює той факт, що я живу суто за гроші, які мені дають за оренду квартири.
Я запропонувала йому альтернативний варіант – жити разом зі мною у моїй двокімнатній квартирі, але він навіть не хоче чути про це. Каже, що за законом квартира належить йому. Так, він має рацію, але чому йому так байдуже на мене? Я всі роки жила тільки заради сина, все йому віддала. А тепер можу залишитися без допомоги…».
Як має вчинити мати? Що ви думаєте з цього приводу?
