Моєму синові Дмитрові виповнилося нещодавно п’ять років. Колись він відвідував один садочок, але нещодавно ми вирішили разом з дружиною придбати нову квартиру і переїхати жити в зовсім інший район. У старому садочку Діми ніколи не було жодних конфліктів, ми думали, що і в цьому буде так само. Але помилилися.
Новий садочок здавався нам доволі хорошим, кваліфіковані виховательки, діти нормальні. Але згодом з’ясувалося, що не все так добре, як здається на перший погляд.
Приблизно два тижні тому я прийшов за синочком в дитячий садочок. Повертаємося додому, а син чомусь сумний. Я вирішив його запитатися, що трапилося?
Діма зізнався, що його сьогодні один хлопчик, на ім’я Артем декілька разів вдарив сильно іграшковою машинкою по голові.
– А ти йому здачі дав?
– Ні, я не вмію і не хочу битися.
– Синочку, я не хочу, щоб ти був задиракою, але захищати себе повинен.
За вечерею я вирішив все розповісти дружині, її позиція мене здивувала, адже вона вважала, що раз Діма вирішив не давати здачі, то він не повинен насильно це робити.
Я не погодився зі своєю дружиною. Виходить, що всі можуть ображати сина, а він просто буде стояти і дивитися на це свавілля?
Наступного дня цей хлопчик знову зачіпав Діму, коли вони одягалися на прогулянку. Син знову нічого з цим не вдіяв. Я розізлився. Навіть вночі спати не міг.
Коли я знову відводив його зранку в садочок, то знову став говорити йому про те, що обов’язково потрібно давати здачі. Діма пообіцяв мені, що цього разу неодмінно захистить себе. Я зрадів.
Даремно я почав радіти! Вже ввечері у мого сина була велика шишка. Артем цього разу вдарив його кубиком по голові. Діма знову нічого йому не сказав.
Наступного дня я поговорив з вихователькою. Виявилося, що даний хлопчик періодично ображає всіх дітей в групі. Його сварять за таку поведінку, але не завжди вдається проконтролювати його дії і вчасно зупинити. Багато батьків вже на нього скаржилося, але ніхто нічого не може зробити. Я не міг залишити цю ситуацію просто так.
Тепер я вирішив приступити до більш радикальних дій. З дружиною ми більше не говорили на дану тему. Мій син повинен навчитися битися.
Поки моя дружина була на роботі, а ми залишалися з Дімою удвох в квартирі, ми грали з сином одну цікаву гру.
Я був Артемом і починав ображати Діму, а він повинен був давати мені здачу. Важко було його навчити щось, але я не здавався. Вже під вечір був невеличкий прогрес.
В неділю я вирішив з ним закріпити результат.
Я сказав дружині, щоб вона пішла в торговий центр і купила собі новий одяг. Радісна та весела дружина побігла в магазини, а я знову почав свої заняття з сином.
І ось прийшов понеділок. Дружина відвела цього разу в дитячий садочок. Все було спокійно, але вже в обід мені зателефонувала дружина. Вона кричала мені в трубку, що наш син когось побив. Я одразу вирішив набрати виховательку, щоб дізнатися про все з перших вуст. Як виявилося, Артем забрав у сина трактор, а Діма вирішив повернути собі іграшку назад. Артем розізлився і вдарив мого сина знову по голові. Діма дав здачі. Артем голосно розплакався і одразу побіг жалітися виховательці. Вихователька повинна була телефонувати мамі Артема, щоб розповісти про інцидент. Мама Артема одразу приїхала в садочок, накричала на всіх і забрала свого забіяку додому. А потім зателефонувала моїй дружині і влаштувала несамовитий скандал.
Яка хитра. Значить, її синові можна робити те, що він хоче, а всі решта повинні це терпіти.
Ввечері моя дружина накричала на мене за те, що я навчив Діму битися. Моя Оля дуже боялася, що тепер він почне бити всіх інших дітей. Я повторював їй, що вона за такі речі може взагалі не переживати. Діма – адекватна та розумна дитина, він буде лише давати здачі.
Вже минув тиждень. Діма поводиться дуже спокійно. Артем до нього більше взагалі не підходить. Боїться, що Діма тепер може дати йому здачі.
Я вважаю, що все зробив правильно. Таку дитячу неконтрольовану агресію потрібно одразу ж присікати!
А що ви думаєте з цього приводу? Чи правильно вчинив батько?
