У мене є дочка Наталя. Їй 33 роки, а її чоловікові – 37. Вони з Юрком в шлюбі вже 11 років, але дітей у них немає і вони про них ще навіть не думають.
Ми з чоловіком і наші свати надіялися, що через рік-два з’являться онуки, а вийшло все зовсім по-іншому.
Пара не хоче дітей. Ми намагалися з ними поговорити, але все марно.
Наталя з Юрком мають гарну роботу і добре заробляють. Дочка в туристичній агенції обіймає посаду провідного спеціаліста, а зять має свій бізнес. У них є трикімнатна квартира і у кожного по машині. Спочатку ми, батьки, думали, що вони придбали велике житло, бо планували поповнення в сім’ї.
Та це не так. Вони вже кілька років мешкають у новій квартирі, яка розташована в гарному районі, але про дітей ні слова.
Вони подорожують світом, ходять по ресторанах і нам з сватами допомагають. А розмова про дітей – це табу. Сказали, щоб ми не пхалися у їхні справи.
Одного разу я вже казала Наталі: “Ви тільки народіть, а ми з батьком допоможемо, виростимо. Адже поки що не старі”. Вони могли б жити так, як їм заманеться, а ми подбали б про онука.
Дочку ця пропозиція розлютила. Звичайно, що вона не погодилася.
Я ніколи не думала, що залишуся без онуків, а мої діти будуть по світу їздити, машини міняти і проводити час з друзями.
Вони кажуть прямо, що діти їм не потрібні.
Ми з чоловіком довго думали і наважилися всиновити дитину.
Тепер Наталя не хоче з нами спілкуватися. От вже пів року ми не підтримуємо зв’язок.
Не знаю як складеться життя, але зараз ми з чоловіком радіємо, що змогли ощасливити малечу.
Сподіваюся, що з часом усе налагодиться…
А що ви думаєте про цю ситуацію?
