На дворі осінь. Синові виповнилося десять місяців. Грошей у нас немає. А на носі день народження чоловіка.
Раптом лунає телефонний дзвінок. Одна знайома пропонує:
– Можливо, ти б хотіла трохи підзаробити? Мені потрібно до суботи зшити спідниць. Якщо впораєшся, то заплачу за усіма розцінками в ательє.
Звичайно, що я погодилася. Пропозиція для мене була дуже заманливою.
Жінка приїхала. Я зробила усі необхідні заміри, а на прощання вона кинула:
– Я от нещодавно шила плаття в одному ательє. Кравчиня попалася нікудишня. Неможливо було навіть вдягти те плаття. Витратила через неї і гроші, і нерви. Ми приміряємо завтра, правда?
Все ж, докладавши немалих зусиль, мені вдалося розкроїти тканину на нестандартну фігуру Галі.
– Краще використати підкладку, щоб точно сіла ідеально, – порекомендувала я.
– Ну ти сама купи усі необхідні матеріали, бо в мене на це немає часу, – сказала жінка.
Грошей на ці покупки вона не залишила.
У мене почали з’являтися якісь підозри, але я не надала їм належного значення.
Тож я пішла до сусідки, позичила в неї грошей і вирушила в магазин. Сина взяла з собою. На вулиці була чудова погода.
Купила все необхідне і повернулася додому.
В кінці тижня знайома приїхала на примірку. Спідниця сиділа просто ідеально.
– Супер! Дяку тобі велике, – відказала Галя. – О, а це тобі!
Вона вийняла з сумки шоколадку, дала мені в руки і пішла геть.
Я не могла підібрати слів, тому так і залишилася стояти з відкритим ротом.
Пройшло два роки і ця знайома жінка знову зателефонувала.
– Привіт! А ти ще шиєш? Бо мені потрібно костюмчик один для дитини. Хороша нагода підзаробити.
Я не розгубилася і відповіла:
– Я і без підзаробітку можу дозволити собі купити шоколадку.
– Не хочеш – твоє діло. Я тільки запропонувалася, – гримнула жінка.
Думаєте, на цьому історія закінчилася? Ні.
Цього літа у неї знову вистачило наглості до мене зателефонувати, але розмова тривала трохи довше:
– Не шиєш? А знаєш якусь хорошу швачку? Поділишся контактами? Але мені така потрібна, щоб зі смаком усе було в порядку.
– Я знаю одного майстра своєї справи. Але, мабуть, вона тобі не підійде.
– Чому це? – здивувалася жінка.
– У неї трохи дивні вимоги: завжди бере передоплату і ненавидить дешевий шоколад.
Знайома нічого не сказала у відповідь і кинула трубку.
Отже, мораль цієї історії така: не варто вестися на можливість збагатитися, адже це бажання може засліпити.
А ще є запитання: чому хтось паскудно поводиться, а соромно за це оточуючим?
І останнє: мене радує тільки те, що у мене золоті руки і спідниця таки вийшла неймовірною.
А як би ви відреагували на подібну ситуацію?
