Усі люди і відносини з ними дані нам не просто так. Ми повинні брати з них уроки.
Мені мама розповіла історію про сина своєї знайомої.
Хлопець жив зі своєю дівчиною. У її квартирі. Вона забезпечувала його. Хоч він десь і ходив там на роботу, але заробляв вкрай мало – соромно було показувати. От він взагалі ніяких грошей їй і не приносив. Так сталось, що вони розійшлись.
Їй набридло таке життя. Вона нічого коло нього не бачила, не відчувала ні опори, ні підтримки. Тому вигнала свого коханого.
Речі він збирав дуже довго. Відтягував процес переїзду, як міг. На речі в квартирі кидав господарський погляд – прицілювався, що він може забрати.
Комп’ютер – однозначно так. Там проходило усе його геймерське життя. Телевізор – так вона теж його не дивиться, навіщо буде просто так стояти? А йому знадобиться!
Мультиварка, гриль – теж собі. Хлопцеві ж якось треба прилаштуватись до процесу готування. З цими чудесами техніки буде легше.
Так мало помалу і хлопець з’їхав з житла своєї дівчини.
А вона повернувшись додому побачила пусті кімнати без будь-якої техніки, без штор. І навіть усі рулони туалетного паперу зникли!
Вона зателефонувала до нього і спитала:
– Я розумію, ти забрав усю мою техніку. Штори зняв, постіль забрав. Нехай! Забирай. Я собі ще придбаю. Я ж то зможу, на відміну від тебе! А тобі Бог, вочевидь, шанс останній дав. Тому радій! Але скажи мені, будь ласка, куди зник весь туалетний папір? Ти навіть його собі не можеш придбати?
Хлопець мовчав певно цілу хвилину. Думав, що відповісти.
– Я завжди знав, що ти дріб’язкова і жадібна! Хіба тобі туалетного паперу шкода? – жалісно заявив хлопець і відключив телефон.
Дівчина зараз щаслива мама і дружина. Займає керівну посаду у готелі.Працює заступником директор. Все в неї в житті чудово. А от, що стало з хлопцем вже ніхто не розказує.
Як ви гадаєте, як склалась доля у хлопця?
