Батько зустрівся зі своїм засмученим сином.
– Мені це набридло. Батьку, я втомився тягнути все на собі. Правду казала мати, що моя дружина ледаща. Я хочу розлучитися.
– Сину, вибач, мене, – відповів батько.
– Ти про що, тату?, – здивувався син.
– Я був поганим прикладом для тебе. Я недостатньо добре ставився до твоєї мами, якщо у тебе зараз такі думки.
– Це помилка?
– Так…ти будеш жаліти все своє життя.
– Тоді у мене закінчаться сили її терпіти!
– Ти не її терпи, зрозумій, що коли ти зміниш своє ставлення, то все стане на свої місця.
– Як мені бути?
– Твоя дружина – це дар тобі. Дар, що несе і радість, і щастя. Вона подарує тобі найкращих дітей, завжди прийде на допомогу. Ти мусиш її оберігати та ніжно тримати за руку впродовж життя. А все інше немає значення. Не сердься, якщо у неї щось не виходить, на все потрібен час. Ти це і сам знаєш. Ввечері, коли ви лише удвох, обійми її та поясни, що не так. Ви самі будуєте вашу любов, і ніхто не має стояти цьому на заваді. Навіть якщо це рідна мати чи найкращий друг.
Їхні слова не бери до уваги. Дай їм зрозуміти, що любиш дружину і нікому не дозволиш образити ні її, ні вашу сім’ю. Тоді ваш шлюб буде міцним і сильним.
– А ти сам колись думав про розлучення?
– Бувало, наші з мамою сварки переходили всі межі. І близькі люди говорили так само як ти щойно. Але ми пройшли через це. Стали добрішими й смиреннішими один до одного. Навчилися слухати та пробачати. Пройшли ті гордість і впертість, бо ми того хотіли. І крок за кроком ростили нашу любов. І ти цінуй свою. А потім у старості, коли мовчки глянеш в очі коханої, відчуєш усю велич вашого кохання.
До яких порад ви б прислухалися на місці сина? Чи була із вами схожа ситуація?
