Я знала, що чоловік мені зраджує. Знала, що у нього дитина на стороні, що він приводив цю жінку в наш будинок, коли я лежала на збереженні. Він зрадив мене. Злоба на чоловіка роз’їдала мене зсередини, і я вирішила помститися. І помстилася. Так, я вчинила негарно. А він чим краще?
Я вмовила чоловіка купити квартиру, ми жили в орендованій. Я навіть пообіцяла, що дозволю йому оформити куплену квартиру на його матір, щоб він точно погодився. І тихо подала на розлучення.
Діставала повістки чоловіка з поштової скриньки і викидала їх. Він раз не прийшов до суду, другий раз не прийшов. На третій раз нас розвели без його участі. Я була вільна від нього, а він про це не знав. Всі його думки були зайняті тією, іншою бабою. На квартиру ми скидалися: частина грошей з мене, частина з чоловіка плюс споживчий кредит, взятий на ім’я чоловіка вже після нашого розлучення. Я чула, як чоловік по телефону хвалився коханці: що скоро він купить квартиру і вони будуть там жити. А половину кредиту він звісив на свою дуру-дружину при розлученні.
Почувши цю розмову, я тільки переконалася в правильності своїх дій. Я затягувала пошуки квартири з чоловіком, адже паралельно з цим я підшукувала житло собі. Як тільки моя квартира була знайдена, я погодилася на перший же запропонований чоловіком варіант. Він отримав кредит в банку. Залишалося лише забрати гроші з дому так, щоб він на мене не подумав, і зникнути з його життя. Ми зберігали гроші на кухні, в коробці в ящику. Я заздалегідь домовилася зі своєю мамою, щоб вона мені зателефонувала і попросила приїхати до неї на кілька днів.
Чоловік зрадів дзвінку мами і побіг дзвонити коханці, запрошувати її в наш будинок на час моєї відсутності. Я відвезла дитину до мами, переодяглася, напнула перуку і вночі повернулася додому. Чоловік спав з цією жінкою в нашому ліжку. Я тихенько прокралася на кухню і забрала коробку з грошима. Гроші я віддала мамі, щоб вона купила обрану мною квартиру. Я знала, що чоловік не піде в поліцію, адже головною підозрюваною буде його коханка – мати його улюбленої дитини. Через два дні я повернулася додому, до чоловіка. Він сказав, що нас пограбували. Покаявся, що зраджував мені кілька років. І що саме його коханка потягла гроші.
Він просив вибачення. Говорив, що ми розплатимося з кредитом, назбираємо, і все одно купимо собі нерухомість. Я зробила вигляд, що зла на нього, і вигнала його з дому. Він пішов до своєї матері. А я раділа, як все вдало вийшло. На наступний день чоловік прийшов з букетом квітів, просити вибачення. Я сказала, щоб він йшов до своєї коханки-злодійки, що він мені не потрібен. Він розлютився і сказав, що подасть на розлучення і я, разом з нашою дитиною, здохну з голоду, виплачуючи половину цього кредиту. Тоді я показала йому свідоцтво про наше розлучення і порадила йому сходити в РАГС, поставити штамп в паспорт. Він грюкнув дверима і пішов.
Уже місяць я живу у своїй квартирі. І цілком щаслива. Можливо, ви мене засудите – воля ваша. Але ж колись я дуже любила чоловіка, я була готова заради нього на все, а він мене зрадив. Хоча клявся, що у нього ніколи нікого не буде, крім мене. Він сам у всьому винен. Хочеш іншу жінку – розведись з попередньою, брехати то навіщо? Я навіть не помітила, коли любов до чоловіка перетворилася в ненависть.
Добрі люди підказали йому, що він може оскаржити в суді наше розлучення, але чоловікові не було коли – він почав пити з горя. Я покарала його за зраду: він по вуха в боргах, коханка його кинула – не змогла пробачити звинувачення в крадіжці. Він зламав моє життя і за це зараз розплачується.
