Кілька днів Олексій не розмовляв з дружиною, він був розлючений і не знав, як повернути довіру в стосунках. Вони прожили разом двадцять років, і ріднішої за неї на світі не було. Але зараз, коли діти навчалися в університеті, їхній шлюб міг дати тріщину.
– Як ти могла так зі мною вчинити? Що я тобі зробив? – випитував Олексій.
– А що я такого зробила, не розумію! Я не вважаю себе винною. Ти сам довів мене до такого. Весь час тебе щось не влаштовує.
– Але ж ми стільки років разом, ти хочеш все це перекреслити?
– Ні, але тобі краще змиритися і забути. Тепер все зміниться.
Олексій однаково не міг нічого зрозуміти.
– Я просто хочу знати чому? Невже тобі замало мене? Замало того, що ми маємо?
– Звичайно, що замало. Ти колись думав, чим я пожертвувала заради тебе?
– Чим? Ти ж мене кохала?
– Хіба я розумілася в коханні у сімнадцять років? Хіба я знала, що таке шлюб? Ти хвостиком ходив за мною і вмовляв бути з тобою. А тоді ще до батьків втерся в довіру, що вони вже й самі схотіли мене заміж видати.
– А ти не хотіла?
– Я мріяла вчитися. Вступити в університет, отримати професію. А замість цього завагітніла одразу після весілля. А коли народилися близнюки, то що мені вже залишалося — тільки стати домогосподаркою!
– Але ж ти любиш дітей! Ти була щаслива!
– Так, щаслива. Але я мріяла не про це. А тепер я поїду, а ти якщо хочеш, то не чекай на мене. Я прагну змінити своє життя!
– Але ж у нас бізнес?
– Твій бізнес, який ти хотів! А я просто допомагала, щоб все не розвалилось, щоб гроші в сім’ї були. Я працювала в тебе і навіть зарплату не отримувала.
– Так всі ж гроші наші спільні. Ти завжди могла собі купувати усе, що бажаєш!
– Я хотіла мати щось своє, щось для себе. А тепер я виростила тобі дітей, підняла фірму і хочу пожити для себе. Мені всього сорок років!
Христина пішла в кімнату і залишила Олексія в роздумах. Вона почала збирати валізу. Вже за пів години стояла вдягнена в коридорі.
– Тебе відвезти на вокзал?
– Ні, я викликала таксі!
– І що мені далі робити?
– Роби, як знаєш!
Христина поїхала. Олексій не спав усю ніч, він згадував їхнє життя. Скільки всього було. Він дійсно закохався в неї по вуха, хоча зовсім юна була. Та не міг без неї жити, а тоді ходив за нею щодня і усіма методами намагався завоювати. Коли вони одружились – був найщасливішим на світі. А як народилися близнюки, здавалось, здійснилися всі мрії.
Христина була дуже розумною. Вона дійсно врятувала сімейний бізнес. працювала з ним навіть вночі. Та він ніколи не думав, що їй цього замало, що вона відмовилась від власних мрій.
А тепер кохана поїхала. Але ж вона не покинула його заради іншого. Ні! Вона вирішила здобути освіту, про яку колись давно мріяла. Вона самотужки, нікому нічого не сказавши підготувалася до іспитів і склала їх. Щоправда, згодом, аби оплатити перший рік навчання, Христина забрала усі їхні заощадження, які збирали на відпустку. Та, мабуть, її можна було б зрозуміти. Чи не так?
