Справа була ввечері, коли Ігор повертався додому з роботи і очікував на зустріч з Анжелікою. Не дружиною, дружину звали Настя. Анжеліка це його коханка, на 10 років молодша.
Ігор поспішав додому, бо треба було відмітитися перед дружиною. Відкрив двері своїм ключем. Настя була на кухні, готувала вечерю. Поки чоловік роздягався, вона кликала його:
– Коханий, мий руки і йди до столу! Сьогодні на вечерю вареники з картоплею, твої улюблені!
Ігореві зараз 45 років, він повен сили, ніби розкривається якесь друге потаємне життя. Ніяк ця Анжеліка не виходить з його голови. Він вимив руки і сів за стіл. Настя була хорошою дружиною і накрила добрий стіл. Все як любить її чоловік.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Смачного, сонце! Як дивишся на те, щоб після вечері глянути разом фільм? – ніжно запитала дружина.
– Настю, я дуже поспішаю. Швиденько поїм і знову поїду на роботу. Приїхала нова партія будматеріалів. Скоріш за все і на ніч залишуся, аби все привести до ладу.
– А що вони ніяк не можуть впоратися без тебе? – трошки розлючено запитала Настя. – Раніше ти ніколи не спішив на роботу. Можливо, тобі зарплату підняли чи премію дали? Хоча грошей ти приносиш все менше і менше, дурять тебе?
– Ніхто мене не дурить, зарплату треба ще почекати, все маленькими кроками, – обурено відповів Ігор.
Він сам розумів, що більшість грошей йде на коханку. Подарунки, ресторани, відпочинок. Але ж не можна було спалитися перед дружиною.
Ігор поглянув на годинник і вже був час йти до Анжеліки. Їй не треба брехати чоловікові, вона теж заміжня. Він працює охоронцем в нічну зміну і вона легко розділяє час між законним чоловіком і коханцем.
Анжеліка свого чоловіка не любить, вони живуть разом вже 7 років. Але Ігоря вона не приховує вже навіть від сусідів, спокійно зустрічає. Чоловік її погано заробляє, вона хоче більшого, тому і повелася на Ігоря. Хоча коханець працює звичайним будівельником, але зарплата в 10 разів більша.
Ігор поїхав, Настя прибрала в кухні, ввімкнула сама фільм і заснула.
Ігор прийшов додому близько шостої ранку і заснув. Настя прокинулася о дев’ятій і почала готувати сніданок. Була субота і можна було відпочити.
Мама Насті завжди казала, що треба тримати дім в затишку. Заміжжя дуже важлива справа і до цього треба підходити правильно, відповідально.
– Дружина – це душа сім’ї, і від неї залежить гармонія у домі, затишок та погода в сім’ї, – казала мама.
І я прислуховувалася бо, хто як не вона скаже мені істину життя.
Друзі Ігоря не підтримували його в цих іграх. Завжди попереджали, що коли Настя про все дізнається, буде погано йому жити.
– Ти задумайся, що ти отримаєш, якщо кинеш Настю? Щастя тобі не буде, не роби дурницю! – попереджав його друг.
– А вона ніяк не дізнається, в мене все чисто! – запевняв той.
– Твоя дружина дуже хороша, таку ще треба пошукати. І ти ж кохаєш її, навіщо тобі ця інтрижка? Захотілось нових відчуттів?
Ігор промовчав, але задумався.
Настя готувала сніданок, Ігор був у ванній кімнаті й тут запищав його телефон.
Там було повідомлення від невідомого номера і відео з надписом:
«Значить, ось таке ти витворяєш з моєю дружиною? Я встановив камери й все тепер знаю! Ти можеш забирати Анжеліку до себе, я вигнав її. Прикріпляю ще декілька фото на пам’ять!»
Настя стояла і не могла зрозуміти, що відбувається. На відео справді був її чоловік.
Ігор вийшов з ванної кімнати й в піднесеному настрої запитав, хто йому телефонував?
– З твоєї уявної нічної роботи повідомлення прийшло. Тепер зрозуміло на кого витрачається вся твоя зарплата і які в тебе поставки. Забирайся звідси!
Настя пішла збирати валізу, закинула туди всі його речі й виставила за двері. Ігор благав не виганяти його, що дійсно любить дружину. Але його перервав дзвінок і то була Анжеліка.
– Ігорю, мій чоловік про все дізнався, сусіди розповіли, напевно. Я йду до тебе, мені немає до кого йти. Мене всі кинули! Ти єдиний залишився, – кричала в слухавку коханка.
– Ні, не треба сюди йти, все скінчено!
«Так вона ще і сюди збирається припертися», – подумала Настя.
І тут хтось відкрив двері, вона побачила Анжеліку й очі Ігоря по п’ять копійок.
Ігор вигнав її з квартири і зачинив за собою двері з іншої сторони.
Настя стояла в кутку біля вікна і бачила як коханці виходили з під’їзду. Вона не могла повірити, що Ігор здатний на зраду. Вони жили разом 23 роки і дочка є, і навіть внучка. Плакала хвилин сорок, а потім зупинилася й образилася на себе.
– Чому я – самодостатня жінка, впевнена в собі, повинна плакати через того, хто мене не цінує? У мене є я! Тепер ще більше часу з’явиться для себе коханої! Нехай всі котяться звідси, кому я не така! – думала собі Настя.
Пройшло два місяці і Настя навчилася жити без Ігоря. Все ніби ставало на свої місця, якби не дзвінок від колишнього одного дня.
– Настю, я прийду сьогодні, треба поговорити. Не проганяй мене, – благав Ігор.
– Добре, поговоримо, – відповіла Настя.
І ось він прийшов, весь засмучений, побитий життям і просився назад.
– Кохана, ти ж знаєш, що я люблю тільки тебе. Мені ніхто не треба, то була моментальна інтрижка. У нас є дочка і онучка, що ми їм скажемо? Я благаю тебе, прийми мене назад! – виправдовувався чоловік.
– Ні, Ігорю, немає вже ніяких «нас», є тільки ти і я. Мені тут зрадника не треба! Я завжди була з тобою, у погані часи й в хороші. Я робила для тебе все, тепер мій час. Твої слова «я тебе кохаю» вже для мене нічого не значать. Йди собі з Богом і прощавай!
Чи правильно вчинила Настя?
Напишіть нам у коментарях у Facebook!
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною через поганих людей
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Ти серйозно орендував увесь зал? – Не весь. Лише терасу. – А музиканти? – Ти ж казала, що ненавидиш “аби як”. Марина засміялась, але вже плакала. Олег став на одне коліно просто між столиками, підняв коробочку, і навіть чужі люди замовкли.
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
36 неперевершених ідей французького манікюру – зберігайте, щоб не загубити!
Про кожного знака Зодіаку одним словом
11 ознак справжньої дружби, без лукавства
