У моєї мами спокійний характер, за все життя не пригадаю, щоб вона з кимось сварилася. Та матуся навіть жодного разу на мене не кричала, хоча бабуся та тітка – повні протилежності. Здавалося, що тільки мама відрізняється у родині, адже решта родичів так голосно говорили, що, здавалося, їх чули всі.
Характером я вдалася у бабусю й тітку. Можу дати відсіч своїм кривдникам, хоча мама мене виховувала не так. Ось одного разу зі мною трапилася одна цікава ситуація.
У моїх батьків є невеличкий будинок за містом, купили ще давним-давно. Ми туди їздили ледь не щотижня, адже там був город і треба за ним доглядати. Звісно, що деякі наші родичі “напрошувалися” у гості, але тато завжди відмовляв. Чомусь вони йому не подобалися.
– Вони нам жодного разу не допомогли за все життя. Тільки телефонують, коли їм щось треба. Завжди чую тільки “треба”! – казав татко.
Зараз мої батьки вже на пенсії та і за городом стало важко доглядати у такому віці. У мами проблеми з серцем, тато – після операції, йому не можна нічого важкого підіймати. Я навчалася в іншому місті, тому не мала змоги часто провідувати стареньких. Тому батьки приїздили на дачу тільки відпочивати, а не займатися хатнім господарством. Ну хіба мама посадила біля будинку квіти, адже дуже їх любила. Ось там вони жили цілий рік. Але потім у тата погіршилося здоров’я і, на жаль, минулого літа його не стало.
Я дуже хвилювалася за маму. Боялася, що вона не переживе таку розлуку, адже у неї і так проблеми з серцем, а тут ще такий стрес. Я намагалася провідувати її, підтримувати. Але вона була проти, мовляв, через неї я пропускаю навчання. Тому попросила так часто не приїздити у гості. Тому ми обмежилися телефонними дзвінками.
– Не треба до мене так часто приїздити, я не мала дитина! Ти краще про себе подумай. Навчання та особисте життя, а я собі дам ради! – щоразу відповідала мама на моє запитання “з тобою все гаразд?”.
Тоді якраз був листопад і я боялася, що будинок не готовий до зими. Адже там нема нормального опалення та й гаряча вода була за щастя. Я все-таки запропонувала мамі перечекати зиму в місті, там буде набагато краще. А якщо будуть хурделиці, що на машині не проїдеш? Приїхала, зібрала речі та відвезла матусю додому.
– Чесно, як тільки-но потеплішає – то я приїду до тебе та відвезу на дачу! – пообіцяла матусі.
Всю зиму мама пробула на квартирі в місті. Ось вже квітень, але мама, здається, навіть забула про будиночок.
– Матусю, скоро вже літо. А хіба ти не хочеш повернутися на дачу?
– Знаєш, мені зараз не до цього. Погано себе почуваю.
– Мамо, я знаю, що ти мені брешеш.
– Ой, доню, через тебе пропустила улюблений серіал, зателефонуй мені пізніше! – і кинула слухавку.
Ні, щось тут не так. Надворі така гарна погода, тепло, а вона відмовляється їхати на дачі. Треба приїхати додому на вихідні – вона вже точно від мене нікуди не дінеться.
– Ну моя сестра попросила пожити там. Бо у неї внуки малі, їм треба на свіжому повітрі гуляти. Сказала, що на тиждень-два.
– А скільки часу вже минуло?
– Місяць. Чи навіть більше. Я не знаю точно.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ось так моя “люба” тітонька випросила у мами ключі та всією родиною поїхала туди відпочивати – 5 онуків, вона, чоловік, а ще її син та невістка.
– Ну, а ти їй нагадувала про те? Вже скоро травень. Сподіваюся, що вона не думає, що переїхала туди назавжди?
– Вона щоразу відпрошується ще на декілька днів. Каже, що їй там дуже подобається.
Такого нахабства я не могла терпіти! Знаю, що тітка у будівництво дачі жодної копійки не вклала. Прокинула у суботу зранку, зібралася та поїхала на дачу. Маму не стала будити, не треба їхати туди та сваритися з тіткою, у неї серце хворе. Не хочу, щоб старенькій гірше стало.
Коли я приїхала на подвір’я, то не впізнала рідний будиночок. Огорожа покосилася, всюди розкидані дитячі іграшки, хтось потоптав всі матусині грядки з квітами. Однак, всередині мене очікував ще більший “сюрприз” – зламаний кран у кухні, розбита ваза та декілька тарілок, брудний посуд, порвані штори (які я колись подарувала батькам), а стіни обмальовані олівцями. Мої батьки стільки років створювали тут затишок, а тітка приїхала та все зіпсувала!
Вдома нікого не було. Я швидко пофотографувала весь безлад та пішла до сусіда Миколи. Знаю, що він колись працював сантехніком. Попросила за гроші змінити замки у будинку.
– Звісно, сусідко, без проблем!
Декілька хвилин – і у мене в руках нові ключі. Швидко сіла у машину та поїхала додому.
– Доню, а де ти була? Я вже почала хвилюватися!
– А я на дачі їхала. Ось, прошу, подивися, що там твоя сестричка зробила!
Мамі аж погано стало від тих фотографій, що я аж бігла в аптеку за ліками.
– Будь ласка, якщо вона буде до тебе телефонувати – не підіймай слухавку. Краще одразу скажи мені, я буду з нею говорити. А тобі нема чого дарма нервуватися.
Ми не чекали довго. Через годину чую – дзвінок, а на екрані телефону “Сестра”. Ну, шоу починається!
– Що взагалі трапилося? Ми двері не можемо відчинити, приходимо – а там новий замок!
– Це я у вас хочу запитатися. Що ви зробили з будиночком? У мене є фото та відео. Ви зіпсували чуже майно, негайно повертайте гроші! Мої батьки за будиночком доглядали, а ви з онуками так його знищили!
– Гроші? Ха, розмріялася! Ми тобі ні гривні не дамо!
– Ну тоді я зараз йду в поліцію. У мене є докази, так що з легкістю можу написати заяву.
– Правда так вчиниш з рідною тіткою? У мене внуки малі, звідки я стільки грошей візьму? – очевидно, що така погроза налякала родичку і вона почала спокійно розмовляти.
Я кинула слухавку. Через 5 хвилин до мене зателефонував Олег, її син:
– Привіт. Моя мама багато зайвого наговорила через емоції. Ми з тобою дорослі люди, давай разом знайдемо вихід з ситуації?
Олег, на відміну від його матусі, був адекватним чоловіком. Він погодився забрати всю свою сімейку та заплатити за ремонт, але я спершу привезу їм ключі. Нехай переночують один день, а завтра рано поїдуть геть.
Через два тижні я привезла матусю на дачу. Олег повісив нові штори, купив тарілки та відтер малюнки свої дітей зі стіни. А вже понищені грядки я йому пробачила. Однак, більше вони до нас не телефонували. Ось так я змогла повернути наш будиночок і тепер щовихідних приїжджаю до матусі. Ніколи б не могла подумати, що найгірший ворог – це твій родич!
Чи погоджуєтеся ви зі словами дівчини? На вашу думку, вона правильно вчинила, коли вирішила прогнати родичів?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
