Якось дівчина подарувала подрузі на свято чудовий золотий браслет. Заробляла вона зовсім трохи, тож на подарунок довелось витратити місячну зарплату. Але як же їй хотілось зробити приємне людині, що була їй за сестру. А от колеги швидко дізнались новину і такого рішення не оцінили:
– Таню, це ж просто подруга, навіть не рідня. А ти її золотом обдаровуєш? У тебе ж, мабуть, вся зарплата на цю дрібничку пішла. Вона хіба тобі таке колись купляла? От що вона тобі подарувала востаннє?
– Пиріжки, – відповіла Таня, а на очі навернулись сльози.
– Ні, ну ви таке чули? – не вгавала колега. – Пиріжки! Тепер за борошно з водою і кілограм сиру золотом обсипають?
– Коли мені погано було, я в лікарні лежала вже без надії на життя, Світланка мені постійно телефонувала і щоразу питала, що принести мені поїсти. А мені тоді шматок у горло не ліз, від цього стан погіршувався ще більше. А я взяла та й сказала, що хочу пиріжків з вишнями. Чому саме пиріжки? А я і сама не знаю. Перше, що мені згадалось в гарячці. Тоді січень був, морози мінус двадцять, а Таня на трьох маршрутках їхала, щоб привезти мені тих пиріжків. Домашніх, свіжих, з любов’ю зліплених. І каталась вона так до мене через день. 
Розважала мене, як могла. До життя повертала. Якби я мала більше грошей, якби я була мільйонеркою – усе до останнього їй за ті пиріжки віддала б. Але поки можу тільки браслет. І це заслуга Тані. Якби не вона, я б уже тут не сиділа. І щоб більше я від вас ні слова не чула. Ясно?
Кожна із колег задумалась: а чи є в них така подруга, що кине все і поїде до тебе, перед цим наліпивши пиріжків? Бо справа ж геть не у страві і не в подарунках, а в щасті мати справжню дружбу.
Бо всі ми так хочемо розуміти, що заради нас хтось готовий на все. І за нічого не буде шкода. Особливо якогось там браслета…
© Анна Кірьянова
Чи є у Вашому житті такі друзі?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
