В моєму під’їзді живе один чоловік, Михайло. Живе не сам, а з мамою. Йому 40 років. Мама постійно крутиться біля синочка, ніби йому досі чотири.
Одяг у нього завжди випраний і попрасований. На вечерю його чекає, перше, друге і десерт.
Міша працює з дому, якась робота в інтернеті. Все життя, скільки його пам’ятаю він шукає собі дружину. Вже, мабуть, більше ніж п’ятнадцять років шукає. Та все ніяк знайти не може.
– Хочу пожити дорослим життям – зізнався мені якось сусід.
За всі ці роки він мав декількох подруг, але більше, ніж на тиждень жодна з ним не затрималась.
Все його спілкування з жінками відбувається у переписці в соцмережах. Михайло поділився зі мною своїми запитами, якими повинна володіти його майбутня дружина:
– Ну, найперше, вона повинна бути без дітей. Мати хорошу фігуру і зовнішність. Хорошу освіту. І вік від 30 років. Потім у неї повинна бути власна квартира, яку вона прибиратиме. Дружина має готувати для мене. Я люблю добре попоїсти.
– Не мало у тебе запитів..- відповів я.
– Зачекай, це ще не все. Вона повинна працювати, звісно. Сам я сім’ю тягнути не збираюсь. І найголовніше вона має полюбити і подружитись з моєю мамою.
– Ну, звісно, мама то святе – з усмішкою сказав я.
– Знаєш, мені в інтернеті рідко зустрічаються достойні кандидатури. Пишуть жіночки з дітьми, шукають собі батька для дітей? А мені воно нащо? Чужі діти ніколи не стануть рідними. Та якщо діти це ще допустимо. Виростуть і підуть десь собі жити і байдуже на них. Так вони ще й без свого житла. Або орендують, або з батьками живуть..
– Ну це вже зовсім непорядок. Що ж це за жінки тобі попадаються? – я вже не міг розмовляти з ним без сарказму. Все йому не так і не те. Зовнішність не дуже. Квартири не має.
А головне, ті претендентки, які такі йому підійшли по всіх пунктах, чомусь не захотіла навіть спілкуватись з ним, не те щоб зустрітись Хмм..як дивно..Чому ж?
Так і проходить життя в мого сусіда. У вічних пошуках. У теплій квартирі. Поруч з мамою.
Як думаєте чи вдасться Михайлу все-таки знайти обраницю?
