В Артема була повноцінна щаслива родина, поки одного дня не стало його мами. На плечі батька звалилося багато горя і відповідальності, через що він почав випивати. Згодом чоловік одружився вдруге.
Я часто бачила сусідського хлопчика у дворі біля під’їзду. У мене завжди були гостинці для дитини. То цукерку йому дам, то домашній пиріжок або морозиво. Артем завжди був усміхненим і переконував мене в тому, що у нього все гаразд. Звісно, я б ніколи не могла подумати, що він голодує чи має якісь інші проблеми.
Якось я пізно поверталася з побачення і вкотре зустріла сусідського хлопчика на лавці біля нашого будинку. На вулиці було темно й вітряно, а дитина була сама і вдягнена лише в тоненьку сорочку.
Артем, побачивши мене, попросив, щоб я забрала його до себе. Мені не хотілося нічого розпитувати, тому ми разом піднялися в мою квартиру. Хлопець помився, повечеряв і заснув під час перегляду мультиків.
Зранку він розповів мені, що з ним трапилося. Виявляється, його батько занедужав і помер. За Артемом почала доглядати мачуха, яка постійно сварилася з ним, не давала їсти і регулярно виганяла його на вулицю, мовляв, щоб її рідні діти мали більше місця для ігор.
От і вчора він опинився сам під будинком і не мав куди податися. На щастя, через чотири години очікувань з’явилася я і забрала Артема до себе.
Я одразу вирішила, що повинна усиновити хлопчика. Залишилося лише поговорити з Ігорем, моїм кавалером. Хлопець підтримав моє рішення, коли почув усю історію Артема. Він освідчився мені і запропонував разом усиновити дитину. Так утворилася наша сім’я.
На перший час сусідський хлопець оселився в мене. Ми разом забрали усі його речі. Мати абсолютно не була проти і моментально виставила сумку з одягом за двері.
Згодом ми з Ігорем узаконили наші стосунки і офіційно усиновили Артема. А зовсім скоро на нас чекало поповнення. Хлопчик радів, що зможе няньчитися з братиком або сестричкою.
Тепер у нас двоє синів: Артем і Михайлик. Ми їх однаково сильно любимо і більше не уявляємо свого життя без них.
А як би ви вчинили на місці жінки?
