Якось, коли мені виповнилося дев’ять мене повезли здавати в дитячий будинок, я тоді дійсно повірила в те, що мене туди везуть. Я мільйон разів думала про те, що якби мене батьки залишили в той день в дитбудинку, то я б була більш щаслива там, ніж живучи з ними.
Тоді ми жили в невеликому білоруському містечку і в той час я була впевнена в тому, що всіх дітей час від часу виховують за допомогою ременя, а ляпас і запотиличник – це нормально.
Я була впевнена в тому, що всі діти до знемоги переписують домашню роботу до тих пір, поки мати не залишиться задоволеною і всі діти в тринадцять років роблять самостійно прибирання у всьому будинку, а також перуть, прасують і готують їсти. Я думала, що все так живуть.
Коли мені виповнилося шістнадцять, батьки переїхали жити в Канаду, але я вчила в Білорусі французький, а тому пішла повторно в десятий клас.
Я знала, що я зобов’язана допомагати батькам: коли вони їхали на відпочинок на природу, то я повинна була забратися до їх приїзду в будинку. А крім цього, я була зобов’язана вчитися тільки на відмінно.
Поки ми проходили мовні курси, батьки почали підробляти – вони прибирали під’їзди в будинку, в якому ми жили. Я мусила працювати нарівні з ними. Іноді я прибирала сама.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я ніколи не чула від матері доброго слова, вона завжди знаходила те, що я могла б, за її словами, зробити краще. Я виправляла зазначені матір’ю недоліки, але вона знаходила нові.
– Якщо у тебе і далі буде так кульгати навчання, то ми відправимо тебе назад. – говорила мені іноді мати.
Коли я вчилася в дванадцятому класі ми купили власний будинок. Батько в той час ще навчався, а мати вже працювала. Вони мене також змусили знайти підробіток. Мені доводилося багато працювати, але на мої особисті потреби мені залишали тільки десять відсотків від того, що я заробляла. Список моїх домашніх обов’язків постійно збільшувався.
Після закінчення школи я повинна була вступити до університету. У Каналі вищі навчальні заклади платні. В середньому разом навчання і покупка підручників на рік обходилися приблизно п’ять тисяч канадських доларів.
Після закінчення школи я повинна була отримати сімнадцять тисяч: одинадцять тисяч – це була страховка, а все решту грошей за високі оцінки в школі від різних грантів. Коли я закінчувала школу можна було отримати позику в розмірі п’яти тисяч на навчання, а ще три тисячі давали грант.
Мати погодилася з тим, що мені потрібно взяти позику.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я тоді отримала двадцять тисяч і всі ці гроші віддала матері, щоб вона погасила іпотеку. А це становило одну четверту всіх боргів за будинок. Ми ж були однією сім’єю. Але я тоді ще не знало про те, що я влізла в борги за житло, в якому мені не належало і метра.
– Ми тобі все повернемо, – сказала мені тоді мати, – коли фінансове становище сім’ї стане краще, а ти поки з підробітку плати свою половину боргу.
– Я згодна, – відповіла я, – але тільки за тієї умови, що наступного літа ви мені дозволите з’їздити в Білорусію?
Тоді я поїхала на батьківщину перший раз за чотири роки. Поїздка мені тоді обійшлася близько п’яти тисяч. Батьки були незадоволені і дорікали мене в тому, що я за літо нічого не заробила. А ще вони самі були змушені сплатити рік мого навчання в університеті.
– Тепер викручуйся сама, ми тобі все борги повернули.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Виявилося, що п’ять плюс п’ять це двадцять. Після цього, батьки пустили в хід інші загрози і при будь-сварці обіцяли мене викинути з дому. Потім ми переїхали в новий будинок, за який потрібно було платити більше, отже, розмір моїх платежів також збільшився.
Сварки з батьками відбувалися із завидною періодичністю. Якщо у матері був поганий настрій, то вона завжди знаходила до чого причепитися.
– Мені потрібно з тобою поговорити! – мати могла годинами розмовляти зі мною. – Вона чіплялася буквально до всього. Особливо її злило, якщо я зачиняла двері своєї кімнати.
За різкі відповіді я як і раніше отримувала ляпаси. Але я не могла піти від них, так як у мене не було засобів до існування, і я повинна була закінчити ВНЗ.
Я пішла від своїх батьків, коли мені виповнилося двадцять три роки. У той час я вже була заручена зі своїм чоловіком. У той день мати надавала мені ляпасів і виставила на вулицю. У мене було тільки два виходи: доповзти до неї і благати про прощення або почати жити з нареченим.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Матері мій чоловік ніколи не подобався, і вона дуже довго сподівалася на те, що чоловік мене кине. Новий виток військових дій в моїй родині почався після того, як я завагітніла.
Мати завжди була мною незадоволена: я неправильно годувала дитину, віддала його в не той садок, а крім усього іншого мені неодноразово обіцяли, що залишать без спадщини. Я змогла зітхнути вільно тільки після того, як влаштувалася на роботу. Я сподіваюся, що власну дитину, я зможу виростити без будь-яких душевних травм!
Складна ситуація. А ви що думаєте з цього приводу?
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Свекруха мене, як невістку, відразу не сприйняла. Затялась, сказала, що навіть на наше весілля не прийде. Слова свого дотримала. В ту суботу, коли ми з чоловіком побрались, вона пішла копати картоплю
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Простий розчин від якого ваші квіти будуть гарно цвісти
Програма очищення організму, яка виручить вас за один день
Жіноча помста – річ цікава. Чому? Ви тільки почитайте, що моя подруга Танька вчудила!
Короткий психологічний тест, який відкриє Вам очі на власну особистість
Замість пояснень Ігор почув, що дружина подає на розлучення! І це після всього, що між ними було
Пропустила весілля дітей, бо заробляла їм на життя. А вони мені ще й як віддячили
Весілля мого сина не забуде ніхто. На ньому розкрилося дві страшні таємниці
“Олю, ти така класна!” – із захопленням сказала подруга. “Так, я знаю”, – відповіла впевнено
На вішалці одне-однісіньке висіло її стьобане пальто. Старенька наділа його, взяла вузлик, причинила за собою двері, пішки спустилася на вулицю
Та хіба так можна – проміняти ювілей рідної матері на вечірку з друзями?Я ще за місяць до свята попередила сина з невісткою. А вони сидять у телефонах, голови не підіймають – тільки кивають у відповідь
Все, що вам потрібно знати про відносини з дівчиною, яка довгий час була самотня
10 українських зимових казок, які варто прочитати дітям
10 ознак того, що ваш хлопець і ваші відносини роблять вас нещасною
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
Свекруха вперше вирішила зробити подарунок своїй онучці на її 10-річчя. Вона поштою надіслала пакунок
