Ми з чоловіком давно мріяли про невеличкий будиночок за містом. Я люблю вирощувати квіти, а чоловік хотів збудувати баню. Декілька років відкладали гроші на дачу, вже й обрали для себе ділянку. До пенсії залишалося не так багато часу, тому не хотіли жити у місті. Вже таки на дачі буде свій город, сад та свіже повітря. Наша старша доня нам допомагала фінансово. Вона працювала закордоном, тому раз у місяць декілька доларів пересилала на картку.
Син же привів їх спільні з дружиною доводи – їм хочеться відпочивати в теплих країнах, а не на дачі, тому вкладатися вони в будівництво не мають наміру. І це не останні їхні гроші, ось в чому справа! Вистачило б і нам позичити, і на море поїхати, так що не пограбували б ми їх, загалом. Звичайно, це невістка поскупилася, без її впливу син би нам не відмовив. Ну ми подумали, що краще не сваритися, зберегли нейтральну позицію – вже якось впораємося.
Загалом, грошей нам вистачило на будівництво і найпростіший ремонт. Ландшафтні роботи, тобто облаштування прибудинкової території робити вже не було на що. Ми знову спробували позичити грошей у сина. Він знайшов сотню причин для того, щоб нічого нам не давати. Ми ж обіцяли віддати ці гроші, не просто так! Гаразд, довелося брати кредит і переплачувати банку за відсотки. Але все в підсумку закінчили і дача з ділянкою у нас вийшла.
Якраз встигли відкрити дачний сезон – вирушили відпочивати у свій новий будинок на святкові канікули на початку травня. Друзів покликали на новосілля – відмінно провели його. І тоді пролунав дзвінок від сина – він заявив, що в кінці місяця привезе нам своїх дітей, коли уроки в школі закінчаться.
Їм же на повітрі канікули проводити корисно – і для зростання, і для імунітету. Тоді я розлютилася, пригадала йому, що у них тільки море на розумі, а від дачі вони усвідомлено відмовилися. Навіть слухати його не стала – закінчила розмову, обірвавши її.
І то правда прикро – у нього була можливість нам допомогти, але він всіляко уникав цього. Зате сам одразу скористався можливістю спихнути своїх дітей на літо нам. Причому, онуків-то шкода, що мимоволі їх в конфлікт втручаємо. Але їхні батьки відверто скупилися і при цьому ще захотіли пожити нашим коштом! Вони собі ні в чому не відмовляють, а нам легко відмовили двічі.
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита.
Під час застілля ми обговорювали можливість будівництва басейну, діти знову відмовчалися і не взяли участі в розмові, не підтримали плани, не запропонували допомогти. Поводилися б інакше, не отримали б відмову.
А донечка навіть не хотіла нічого чути про борг та не приймала від нас гроші. Казала, що це такий подарунок у знак подяки за щасливе дитинство. Мовляв, зараз її черга нам допомагати. Ось такі у нас з чоловіком різні діти.
Хто не правий у цій ситуації? Кого ви підтримуєте?
