Якщо хтось оселився у твоєму серці, він обов’язково повернеться, бо там його дім.
Важко описати словами. Але я наче втратила частина себе, якусь дуже важливу частину. Щоночі ти приходив до мене уві сні. А щоранку я прокидалася і думала про все, що зробила не так й звинувачувала себе.
Я берегла у шафі твій улюблений светр, який ніколи не вдягала. Залишила на полиці твою книгу, яку не рухала, тому вона притрусилася пилюкою. А на холодильнику досі висить наше фото, яке поволі вигорає, як і ми з тобою.
Те місце, куди ми з тобою любили ходити вечорами й ховатись від світу, вже бачили багато хлопців. Але я чомусь не дозволяла їм сідати там, де сидів ти.
Я згадую про тебе всюди, навіть в магазині, коли вибираю продукти, які ти перший дав мені спробувати.
А ще, пам’ятаєш, твоє улюблене пиво? Я п’ю його та уявляю, що ми п’ємо його зараз удвох.
Мене більше ніхто не питає про тебе, наче нас і не було. Але ж були…
Щоразу на твій день народження я брала в руки телефон, щоб подзвонити чи написати, але зупиняла себе, бо боялась. Я боялась дізнатися, що ти забув про мене, що ти викреслив мене зі свого життя.
Наших спільних фото більше немає в соцмережах, але вони є у мене на телефоні. І я заповнюю ними ту порожнечу, яка в мені утворилася.
Тому що ти забрав частину мене з собою, коли пішов.
Я постійно зверталася до Бога, і просила Його, щоб ти повернувся.
Якщо хтось оселився у твоєму серці, він обов’язково повернеться, бо там його дім.
Минуло 5 років, як тебе немає поруч, але я все ще бережу тебе у своєму серці. Я бережу те, що ти мене навчив, те, що ти відкрив мені. Ти зробив мене схожою на себе, і я не хочу змінюватися. Якби ти лише заглянув в мої очі, то побачив би там своє віддзеркалення.
Але життя продовжується.
І от одного дня ти повернувся. Ти повернувся так, наче завжди був поруч, але й так, наче ми бачимося вперше. Я збиралась на зустріч з тобою і хвилювалася, тремтіла, раділа і не знала куди себе діти. Але я так хотіла до тебе, бо ти повернувся. Ми повернулися.
Неважливо, що говорили інші. Головне, що ти був тут.
Байдуже, що інші не вірили, я чекала, і ти тут.
Коли ти прийшов, то віддав мені частину мого серця, якої не вистачало. Тепер воно ціле..
Ти сам навчив мене вірити та чекати. І я чекала ла. Адже справжня любов не знає ні часу, ні відстані. Вона обов’язково подолає все.
А у вас колись забирали частинку серця?
