Бувають серед нас люди, які занадто альтруїстичні: вони готові віддавати усе своє добро всім, а потім їм і самим нічого не залишається…
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я знаю, що таке бути придушеною емоційно. Я знаю, що це таке: намагатись пояснити іншим, що життя пішло кудись не туди. Як мені сказати, що я їм віддаю забагато, а сама залишаюсь порожньою?
Щоранку я прокидаюсь вже втомленою, такою, наче посеред ночі я прокинулась і думала про свою самотність аж до ранку. Але я вже привикла до цієї самотності. Я спостерігаю за тим як всі навколо дивуються моїм вчинкам. Кажуть, що я ось роблю не так, що забагато відчуваю. Кажуть, що треба бути більш холоднокровною, ніж я є зараз… Кажуть, що я занадто ранима. Кажуть, що я чутлива. Кажуть багато чого. Та я й справді заздрю тим, хто переймається лише собою, а не розпорошується на інших. Та, на жаль, я не знаю, як це.
Є люди, які віддають себе повністю, до останньої крапельки іншим.
Є люди, які готові віддавати шматки своєї душі, щоб заповнити прогалини в душах інших.
Є люди, які надзвичайно сильні при допомозі іншим, однак зі своїм життям вони просто безпорадні.
Це ті люди, які не будуть показувати своїх сліз, а ви про них і не здогадаєтесь ніколи.
Це ті люди, які можуть бути в величезному натовпі, але відчувати себе пригніченими і самотніми.
Це люди, які не можуть знайти свого щирого кохання й сумно усміхаються, дивлячись на щасливих пар посеред парку.
Тепер я знаю одну істину: чим більшу кількість людей люблю я, тим менша кількість людей любить мене. Тепер я розраховую лише на себе.
Я знаю, що тобі, саме тобі, дуже важко. Ти вже втомилась намагатись і старатись. Вони думають, що це норма для тебе, що тобі так добре. Але я знаю, що це не так.
Ти інколи справді задумуєшся над тим, щоб перестати любити ту велику кількість людей. Але ти не вмієш по-іншому. Просто не вмієш.
Люди захоплюються тобою і з радістю просять допомоги, бо думають, що для тебе це особливий вид щастя. Але вони не бачать глибини твоїх очей, де живе купа смутку й розпачу.
Знай, що ти інша, що ти особлива. Щонайменше я, чуєш, я, я пишаюсь твоєю силою. Ти величезна молодчина. І згодом усе те добро до тебе повернеться, такий закон бумерангу.
Продовжуй вірити. Світ добрий, просто доля вирішила тебе повипробовувати, бо знає, що ти усе зможеш.
А поки старайся. У тебе є особливий дар — добро в серці, використовуй його, а згодом усе буде. Потерпи ще трохи… Скоро…
Погоджуєтесь з автором статті?
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
Парад рододендрону в Карпатах або як цвіте “червона рута” (фото)
20 домашніх звіряток, як джерело любові і ласки
Думали, світу більше немає чим вас здивувати? Ось 27 фотографій, які доведуть протилежне
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
Тест для уважної нареченої: віднайди багатого нареченого
Як чужі люди виявилися відданішими і поряднішими від рідних дітей
Близько 5 років тому вона була заміжня і переживала, що дітей немає до сих пір, а час невблаганно минає. Іра захотіла завагітніти
Скільки цифр на малюнку? Онучка вирішила, а я не змогла
Будиночок гнилий, дах провалився, і паркан ледь тримається – комусь же він знадобився, купили все-таки. – Напевно, недорого купили
Мільйони людей обожнюють котів. Ці пухнасті хвостики зігрівають нас зимовими вечорами, муркочуть і люблять сидіти на ручках
В один прекрасний момент про нього згадує його біологічна мати. Вона прийшла вимагати, щоб він її утримував
Дівчинка сиділа на задньому сидінні, а тато з сусідкою її навіть не помітили і пішли прогулятися
– Чудовий хлопчик, Надійка, – говорила бабуся після втечі шанувальника, – але, на жаль – не нашого кола
Я став дорослим чоловіком, але ця історія дуже гріє мені душу. Людська доброта безмежна. Потрібно тільки вміти її проявляти і не соромитися діставати з куточків своєї душі
Приблизно рік тому у дочки Сергія діагностували злоякісне утворення. Пухлина розвивалася дуже швидко, і після чергового огляду лікар наполегливо порадив шукати можливість зробити пересадку нирки за кордоном
Котлети у рукаві для запікання: соковиті та дуже смачні
