Якщо вам важко в серці, а душа втомилась, то прочитайте ці слова

Бувають серед нас люди, які занадто альтруїстичні: вони готові віддавати усе своє добро всім, а потім їм і самим нічого не залишається…

Я знаю, що таке бути придушеною емоційно. Я знаю, що це таке: намагатись пояснити іншим, що життя пішло кудись не туди. Як мені сказати, що я їм віддаю забагато, а сама залишаюсь порожньою?

Щоранку я прокидаюсь вже втомленою, такою, наче посеред ночі я прокинулась і думала про свою самотність аж до ранку. Але я вже привикла до цієї самотності. Я спостерігаю за тим як всі навколо дивуються моїм вчинкам. Кажуть, що я ось роблю не так, що забагато відчуваю. Кажуть, що треба бути більш холоднокровною, ніж я є зараз… Кажуть, що я занадто ранима. Кажуть, що я чутлива. Кажуть багато чого. Та я й справді заздрю тим, хто переймається лише собою, а не розпорошується на інших. Та, на жаль, я не знаю, як це.

Є люди, які віддають себе повністю, до останньої крапельки іншим.

Є люди, які готові віддавати шматки своєї душі, щоб заповнити прогалини в душах інших.

Є люди, які надзвичайно сильні при допомозі іншим, однак зі своїм життям вони просто безпорадні.

Це ті люди, які не будуть показувати своїх сліз, а ви про них і не здогадаєтесь ніколи.

Це ті люди, які можуть бути в величезному натовпі, але відчувати себе пригніченими і самотніми.

Це люди, які не можуть знайти свого щирого кохання й сумно усміхаються, дивлячись на щасливих пар посеред парку.

Тепер я знаю одну істину: чим більшу кількість людей люблю я, тим менша кількість людей любить мене. Тепер я розраховую лише на себе.

Я знаю, що тобі, саме тобі, дуже важко. Ти вже втомилась намагатись і старатись. Вони думають, що це норма для тебе, що тобі так добре. Але я знаю, що це не так.

Ти інколи справді задумуєшся над тим, щоб перестати любити ту велику кількість людей. Але ти не вмієш по-іншому. Просто не вмієш.

Люди захоплюються тобою і з радістю просять допомоги, бо думають, що для тебе це особливий вид щастя. Але вони не бачать глибини твоїх очей, де живе купа смутку й розпачу.

Знай, що ти інша, що ти особлива. Щонайменше я, чуєш, я, я пишаюсь твоєю силою. Ти величезна молодчина. І згодом усе те добро до тебе повернеться, такий закон бумерангу. 

Продовжуй вірити. Світ добрий, просто доля вирішила тебе повипробовувати, бо знає, що ти усе зможеш. 

А поки старайся. У тебе є особливий дар — добро в серці, використовуй його, а згодом усе буде. Потерпи ще трохи… Скоро…

Погоджуєтесь з автором статті?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

NataM
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector