Близько року тому зустріла племінника в магазині. У кошику у Дениса, одягненого в торішню зимову куртку з короткими рукавами, були хліб і молоко.
Тринадцятирічний підліток з тугою подивився на стійку з солодощами біля каси і почав рахувати копійки.
Я з ним привіталася, поцікавилася, як справи в школі. Він насупився, пробурмотів, що все добре, швидко змів свої покупки і швидким кроком залишив магазин.
Зізнатися, ця зустріч мене спантеличила: у брата і його дружини хороший дохід. Їх єдиний син нічого ніколи не потребував. І той факт, що Денис вбраний в незрозуміло який одяг не за розміром, дуже здивував.
Того вечора я подзвонила мамі, щоб дізнатися новини з життя брата. Може йому допомогу якась потрібна була?
– Все у них добре. Це вони так Дениска перевиховують. Зовсім від рук відбився: гроші вкрав, школу прогулювати почав. Друзів дивних завів, неблагополучних, – розповіла мама, більш детально зупинившись на моменті з вихованням.
Аліса, мати Дениса, не стала карати сина. Гроші, які він взяв з дому і спустив незрозуміло на що, вона оголосила останніми грошима в будинку. Більше немає, жити нема на що.
Вона вийшла у відпустку, сказавши Денису, що звільнилася. І все заради того, щоб відводити і забирати його зі школи. А щоб мама не сиділа поруч на уроках, як пригрозила Аліса синові, він поклявся всім на світі, що буде присутній на заняттях.
Стара куртка була пояснена просто: вкрав «останнє»? Все, ходи в торішній куртці, нову купити нема на що. І на кишенькові витрати немає коштів. Як і на надмірності і достаток в холодильнику.
Мама розповіла, що Аліса стала варити молочні каші на сніданок і вечерю, на обід – тільки суп, і ніяких перекусів і солодощів. Денису було розказано про економію, раз тепер в сім’ї працює тільки один батько. Поки другий стежить за тим, щоб підліток не брав те, що йому не належить, і відвідував заняття в школі.
Дружина брата забрала у Дениса всі гаджети – треба заплатити за квартиру, а немає чим. Та й навіщо вони потрібні, якщо грошей на оплату послуг зв’язку теж нібито не було? Телефон і ноутбук були «закладені в ломбард», насправді – віддані нашій мамі на зберігання.
Обклали племінника з усіх боків. Аліса ходила за ним хвостиком, навіть до магазину по хліб, щоб не втік. І те, що я його бачила одного, було якимось актом довіри стосовно нього.
Перед тим як попрощатися, мама повідомила, що до кінця відпустки Аліси залишилося всього кілька днів. Денис, ніби як, все усвідомив. Радісно сприйняв новину про те, що мама готова «влаштуватися» на своє колишнє місце роботи. Пообіцяв більше не чудити.
Його попередили, що варто йому взятися за старе, як мама знову звільниться, але вже назавжди. І тоді голодний «безгрошовий» місяць стане нормою життя їх сім’ї.
З братом і його дружиною ми побачилися в кінці навчального року. Не хочеться наврочити, але задумка Аліси дала свої плоди: Денис став краще вчитися, вчасно приходить додому, радіє новому одягу за розміром і сезоном і поверненню гаджетів. У неї чудово вийшло перевиховати сина-підлітка.
Нещодавно мама дзвонила. Цей навчальний рік у племінника почався і йде гладко, без прогулів і претензій до поведінки.
Моїм синам дев’ять та одинадцять років. Старший уже почав показувати характер, що буде через пару років – уявити страшнувато. Порадившись з чоловіком, я вирішила взяти спосіб Аліси на озброєння. З мудрою жінкою брат одружився, пощастило йому.
