– Минулої п’ятниці мама напросилася в гості. Я тоді ще здивувалася: вона навіть не пояснила, з чого б це така нагальність, зате до нас просто рветься. Я дозволила. Ми тоді вдома якраз усі були. Приїхала мати, привезла чотири пакети продуктів. Ніби не неньку зустрічали, а людину з Червоного Хреста. Запитую, за які заслуги нам така розкіш. А вона тільки сміється і каже, що пенсію отримала. Оце-то дожилися. Матір власну доню з онуками годує,- розповідає тридцятип’ятирічна Анастасія.
Анастасія і справді вже створила власну сім’ю: чоловік Олександр і двоє маленьких діток. Ще після народження першої дитини жінка вийшла в декрет і до роботи більше не поверталася. Основне джерело доходу в них – робота чоловіка. Зрештою, Олександр заробляв непогано, тому всіх усе влаштовувало. Подружжя навіть кредит взяло. Слід було завершити ремонт у квартирі. Далі все виплачували без жодних проблем та боргів. При цьому у них навіть заощадження для поїздки на море були. Тож жила сім’я Хоменків у достатку: не те щоб грошей було занадто, але вистачало на все.
Втім, тривало так не довго. Минулорічної зими Олександр втратив роботу. Звільнили. Чимось не догодив начальству. Навіть слухати про маленьких дітей, безробітну дружину й неоплачений кредит, не захотіли. Напевне, чоловікові все ж таки слід було тримати емоції при собі. Бо напередодні звільнення він вчинив скандал. Чоловічі принципи. Що тепер вдієш? Тому він просто підписав заяву про звільнення, зібрав речі і пішов.
“Я давно шукаю роботу, бо з фінансами зараз скрутно. А тут давній знайомий запропонував місце у компанії. Думаю, чоловік буде проти, але матір каже, що йому деталей знати не обов’язково”
Відпустити хороше робоче місце було легко. Підбурювала Олександра на це і внутрішня впевненість у собі. Думав, що тільки переступить поріг колишньої роботи, як його з руками та ногами заберуть інші компанії.
З такою думкою чоловік просидів до новорічних свят. Вона йому нутро гріла і нерви заспокоювала. На останні гроші купив подарунки дітям і батькам на Новий рік, запросив гостей, відсвяткував власний день народження. І лише вкінці січня взявся за пошуки нової роботи. Ентузіазму було багато… До першої ж невдачі. А далі пішло збайдужіння. Виявилося, що влаштуватися на нову роботу не так легко, як здавалося.
Вакансій було багато, на співбесіди Олександр ходив, але після них йому ніхто так і не передзвонював. Були й такі, що давали чоловікові шанс, але зарплати на тих місцях були такими мізерними, що чоловік сам відмовлявся від подібних пропозицій. На попередній роботі він в тиждень отримував більше, ніж там платили за місяць.
Втім, кредит підтискав, дітей ростити потрібно було, тому приблизно у березні Олександр таки влаштувався на роботу. Поки працює там, паралельно намагаючись підшукати собі щось краще. Сьогодні фінансів вистачає тільки на необхідне. Себто на погашення кредиту. Усі запаси коштів та їжі вже давно скінчилися, тож Хоменки живуть на те, що привезуть їм батьки. А вони люди й самі не дуже багаті, але намагаються допомогти, чим можуть. Усе ж таки рідні діти.
– Я теж шукаю роботу. Тепер розумію чоловіка. І справді вакансій багато, але одні не підходять тобі, а іншим – ти. Зрештою, на хороше місце я й не претендую. Давно вже все забула. Професіонал після стількох років декрету з мене ніякий. Тож світить мені хіба що місце касирки у супермаркеті з 12-годинною зміною і мізерною зарплатою,- бідкається Настя.
Говорить про все це із жалем і вважає, що це аж ніяк не вихід. Діти у садок не ходять. На таке грошей у сім’ї немає. Старше дитя взагалі скоро у перший клас піде. Це знову додаткові клопоти: відведи, забери, вивчи уроки. Просити допомоги у бабусь молодята не наважуються. Ті й так багато для них роблять.
– Якраз минулої п’ятниці приїжджала моя мама. Знову привозила продукти. Діти, ясна річ, задоволені. Вони нарешті можуть наїстися цукерок досхочу. Та й ми з чоловіком раді, хоч і незручно перед батьками. Ось того дня у мене з ненькою була розмова. Вона мені каже, знаєш, кого я недавно зустріла? Я дивлюся на неї і мовчу. Думок читати ж не вмію. А вона мені: Павла! Мовляв, бізнесменом зараз став. Живеться йому непогано. Про тебе запитував. Мама йому розповіла, що я заміж вийшла, діток народила, роботу шукаю. У подробиці не вдавалася, але суть йому переповіла. Виявилося, що Павло саме шукає собі бізнес-партнера. У нього нова філія. Там потрібні працівники. Пообіцяв і мене прилаштувати.
Павло – перше і найщиріше кохання Насті. Напевне, навіть до власного чоловіка ця жінка не відчувала того, що було між нею з давнім знайомим. Вони зустрічалися, коли обом було по двадцять.Навіть жити разом пробували. Усе йшло до весілля. Втім, розійшлися. Вирішили, що обоє ще занадто юні для чогось серозного. А потім Настя і справді заміж вийшла. Але за іншого. Ось тепер вона Хоменко. Зрештою, жінка ні про що і не шкодує. Про Павла часом згадує, але без відчуття втрати. Було і минуло. Немає чого горювати.
Про хороше життя друга Анастасія чула від знайомих. У душі тішилася за нього. Досяг усього сам.
– Філія Павла неподалік нашого будинку. Графік гнучкий та ще й робота віддалена. Саме те, що я шукала і що могло б підійти матері з двома дітьми. Ще й зарплата хороша. Це хороший подарунок долі, який може повернути фінансове становище моєї сім’ї до попереднього стабільного рівня. Мама каже телефонувати Павлові. Просить забути про гордість і подати свою кандидатуру на одну із його вакансій. Але річ у тім, що, якщо я погоджуся, працювати мені доведеться саме з Павлом. Постійно бути з ним на зв’язку… Не знаю, як на це чоловік відреагує.
Дівчина точно знає, що обранець буде проти такої роботи. Він уже колись ревнував Настю до її минулого життя. А тут ще й цей славнозвісний Павло власною персоною. Жінка навіть словом чоловікові боялася обмовитись про цю вакансію. А що як це вплине на їхні стосунки та на міцність сім’ї?
– Місце хороше, гроші непогані, ще й умови підходять. А чоловікові твоєму знати все не обов’язково. Можеш подробиці упустити. Скажеш, що це звичайна компанія. Директором особливо не цікавилася. Працюватимеш віддалено. І все. Досить з нього. Далі працюй собі спокійно. Ну, будеш з Павлом листуватися. Але ж це по роботі. Тримай телефон якомога далі від чоловіка і все. Ти ж туди й сама заради грошей ідеш. А не заради нового кохання. Тому йди та працюй…
А як гадаєте Ви: чи слід Насті розповісти все чоловікові?
Або ж дослухатися до порад матері?
