Уже пройшло пів року з моменту як я приїхала із заробітків. Я планувала поїхати ще, але чоловік відмовив.
Мені вже було 64 роки, я думала, взагалі до 70 років працювати. Чоловік дійсно мав рацію, всіх грошей у цьому світі не заробиш. Треба і для себе пожити.
В Чехії я працювала 16 років. Вже думала і сім’ю туди перевезти, але якось не вдалося. Тепер я вдома і маю хороший капітал для старості. У бідності жити точно не будемо.
Ще раніше я придбала дітям по однокімнатній квартирі. Зробила подарунки на Дні народження. А зараз ми з чоловіком привели до ладу свій будинок.
Усе зробили як і мріяли 25 років тому. Я щаслива, бо мій Толя на всі руки майстер, тим самим ми зекономили на майстрах. Чоловік поробив усе навіть краще!
Назбирала я 25 тисяч доларів і привезла їх з собою. Просто так не витрачала, думала нехай лежать на всяк випадок.
Діти були надзвичайно раді, що тепер ми маємо такі гроші. Але ж це я їх маю. Саме через це ми й посварилися.
Першою до мене прийшла дочка, ніби в гості, чаю попити. Але не встигли ми сісти за стіл як вона одразу попросила у мене 200 доларів.
Я засумнівалася, але дала. З тим натяком, що це останній раз і більше такої благодійності не буде.
Наступного дня до мене прибігає інша донечка, але вже не сама, а з чоловіком. Заявляє, що якщо я старшій сестрі допомогла грошима, то чому нам ні. Так виходить не чесно. А її чоловік хоч би що, стоїть як вкопаний і посміхається. Хоч би постидився!
Деякий час все було спокійно, без сварок, зайвих проблем. А потім знову почалися розмови за гроші!
Обидві донечки уже мають свої сім’ї та дітей. У Оленки двоє синочків, а у Лесі одна донечка. І вони всі тісняться в однокімнатних квартирах, які я колись подарувала. Я розумію, що їм всім не зручно, але що можу зробити…
Хоча дівчатка знали, що я можу зробити – це віддати їм всі мої зароблені гроші. Тоді вони зможуть купити собі більші квартири.
Спочатку до мене прийшла старша дочка і розказала про свій план. Якщо вони продадуть ту квартиру у якій живуть зараз самі, а я віддам їм 20 тисяч доларів, тоді вони зможуть купити хорошу квартиру з ремонтом у центрі міста.
Я не погодилася і відразу відкинула цю ідею! Як це так одній дочці віддам все, а іншій нічого?
І взагалі, це мої гроші! Я маю право розпоряджатися ними як хочу!
Пенсії зараз малі, як можна на них прожити? А от ці гроші й стануть в допомозі.
Мене ніхто не хотів слухати й Оленка все ще сподівалася, що я можу передумати. Але ні.
Через ці гроші всі проблеми. Може саме вони й керують світом?
Напишіть нам у коментарях у Facebook!
