У чому щастя? Для Валентини щастя було в сім’ї. Був чоловік. Разом вони виховали двоє донечок. Забезпечили собі старість, купили дві квартири, а самі живуть у великому двоповерховому будинку. Валентина здавалася найщасливішою жінкою на планеті. Насправді так і було.
З її чоловіком Олександром, вони прожили 25 років душа в душу. Подорожували, знаходили спільні заняття, розвивалися, вигадували різні ідеї для бізнесу. І все було чудово. Вони усією сім’єю відсвяткували ювілей Валентини – 50 років.
І нічого не могло зіпсувати їй життя. Вона вірила, що там десь на небі її дуже люблять і охороняють від незгод. Життя пливло собі, без істерик, сварок, болі.
Але наступного ранку після Дня народження, чоловік Валентини зібрав речі і пішов від неї. На столі лежала лише записка:«Вибач, Валю, я покохав іншу. Дякую тобі, за ці чудові 25 років. Не тримай зла. Прощавай!»
В цей момент життя обірвалося і втратило будь-який сенс. Ще вчора коханий перед усіма родичами й друзями розказував, як сильно любить її і який щасливий, що вона у нього є… А зараз… А зараз він пішов. Лицемір і егоїст!
Валентина не могла в це повірити. “Чому?” – це єдине питання, яке вона собі задавала.
Аби хоча б якось відійти від цієї ситуації й заглушити біль всередині, жінка напросилася з подругою у круїз. Море, інші люди, нова атмосфера. Це все відволікало мозок від думок, але ніяк не могло відволікти серце від печалі. Відчуття не можна підробити чи приховати.
І вони зупинилися в Італії на декілька днів. Була екскурсія до місцевої церкви, Валентина наважилася і підійшла до священника.
– Біль, смуток, розчарування. Усе ще люблю свого чоловіка, який зробив мені боляче, – висказала жінка.
– Розлюбіть. Відпустіть ситуацію і рішення прийде до Вас, – спокійно і виважено відповів той.
Це точно не ті слова, які збиралася почути Валентина. Вона хотіла боротися за свого чоловіка і якось втримати його біля себе.
Життя не вічне, як і любов. Кохання не підвладне часу, обставинам, віку.
Як тільки стосунки не дарують тих почуттів, від яких метелики всередині, треба їх завершувати. Ми всі власноруч плануємо своє життя, як і з ким його провести. А наше серце вказує дорогу, вказує правильний напрямок до щастя. Правду кажуть: «Вирішуй так, як тобі підказує твоє серце».
Кохання може бути у 20, і в 45, і в 60 років. Головне з тим, хто біля тебе поруч. Розлюбили – відпустіть людину. Подякуйте, що вона була у вашому житті.
Ви є у себе! І це найголовніше! Час кохати себе!
Що думаєте з цього приводу?
Напишіть нам у коментарях у Facebook!
