Після весілля ми з Антоном одразу задумалися про дітей. Коли я завагітніла, то уся сім’я з нетерпінням чекала на народження сина. Але хлопчик виявився хворим і потребував постійного догляду і коштовного лікування.
У такий важкий період свекруха переконала мого чоловіка вступити на заочне в магістратуру. Можливо, це не погане рішення, але чоловік і без того вже 4 роки працював, а момент справді був невдалий. Мені доводилося самостійно виховувати дитину й економити на всьому, щоб чоловік міг заплатити за навчання та сесію. Я терпіла це, бо знала, що мати-одиночці взагалі скрутно прийдеться.
Інколи мені доводилося спати по 2 години. Чоловік тим часом або вчився, або на курсах був, або віддихав з друзями після важкого робочого дня. Помочі мені не було від кого чекати, а свекруха тільки й повторювала, що виховувати дитину – це обов’язок матері, а в батька є інші турботи.
Та одного вчора я побачила, що Антон досі спілкується з подругою, з якою я заборонила підтримувати зв’язок. Не личить так поводитися одруженому чоловікові. Це мене дуже розлютило і стало останньою краплею. Оскільки ми жили в моїй квартирі, то я вигнала Антона геть.
Він зовсім не засмутився. Мабуть, давно чекав цього моменту. Чоловік поїхав до батьків і міг жити вільним життям. Тим часом я залишилася з сином та з купою проблем.
Напередодні свят я не дочекалася жодної звістки і теплого слова від чоловіка та його сім’ї. Вони навіть не спішили вітати свого онука чи принаймні провідати його. Дитина чекала на подарунки, але я не могла дозволити собі таку розкіш.
Перед самим Новим роком до мене завітав свекор. Він був не з пустими руками, а з продуктами та подарунками для сина. Чоловік допоміг мені з квитанціями за комуналку і попросив, щоб я нікому про його візит не розповідала. Я так і зробила.
Через пів року Антон з’явився у мене на порозі. Він просив пробачити його. Ми помирилися і знову зійшлися. Тепер наші стосунки налагодилися. Чоловік допомагає мені у всьому, цікавиться моєю думкою і навіть відпочивати ми ходимо разом. Вільного часу стало більше, адже син підріс і став самостійнішим.
Якщо Антону я все пробачила, то свекрусі – ні. Коли ми з чоловіком розійшлися, то онука для них більше не існувало, а як тільки помирилися, то вони люб’язно завітали з подарунками. Я не можу зрозуміти цієї дволикої поведінки. Жінці я прямо про це сказала, тому зараз наші стосунки натягнуті.
А як би ви вчинили на місці жінки?
