Коли ми зійшлися із Сергієм, мені було 17 років. Йому – 27. Так, різниця значна, але тоді мене це зовсім не турбувало.
Хлопець знав, чим підкупити дівчину, тому постійно залицявся до мене, робив компліменти. І, врешті-решт, я зрозуміла, що закохана до нестями.
Пропозицію руки та серця Сергій зробив мені на 18-річчя. Усе було за класикою: обручки, квіти, романтична промова. Я погодилась. Втім, з весіллям ми вирішили не поспішати. Погодили зробити його через 8 місяців.
У спільному житті я виявила, що мій коханий – дуже ревнива людина. Він постійно злився і підозрював мене у зраді. Кроку зайвого зробити не дозволяв. Міг почати скандал через те, що я заговорила з якимось чоловіком. Навіть якщо той був колегою по роботі. До освідчення я цього не помічала. Але, напевне, бачили складний характер зятя мої батьки. Вони були проти наших стосунків. А я була молодою, закоханою і наївною. Тому й не слухала рідних.
До мого вступу в університет Сергієві все подобалося. Колектив у мене був жіночим, тому перейматися йому не було через що. А далі, як розумієте, були нові знайомства, новий етап у житті. І мого хлопця це сильно дратувало.
Мовчати про це він і не збирався. Щодня капав мені на мозок, мовляв, для чого мені той ВИШ. Його мати і без нього чоловіка знайшла і вони з батьком у щасливому шлюбі. Мені взагалі дітей треба народити, за домом дивитися і їсти варити. З кожним разом подібні висловлювання були все різкішими та різкішими. Це неабияк гнітило та ображало мене.
Через два місяці нестерпних відносин ми вирішили розписатися. Зробити невеличку вечерю для рідні і на тому закінчити. Напевне, так Сергій жадав мати ще більше прав на мене. Бо він і так дедалі частіше почав забороняти мені спілкуватися з друзями, не випускав з дому і постійно повчав. Бо, бачите, краще знав, яка дружина йому потрібна.
Життя із судженим перетворилося на в’язницю. Спочатку я опиралася його наказам, а тоді збагнула, що більше не маю сил. Я й так розірвала всі контакти з близькими та рідними, бо це провокувало Сергія на скандали, а розбрату у власній сім’ї я не хотіла.
За два тижні до весілля я геть змінила власну думку. Я передумала виходити заміж за ту людину. Бо обручкою на руках я не зробила б себе щасливою. Скоріш навпаки. Я б втратила все, що мала досі і що могла б здобути у здорових стосунках.
Про це я заявила Сергієві і пішла від нього. Ми розійшлися. Він ще довго відстежував мене, надзвонював, просив повернутися. Але я розуміла, що зроблю велику помилку, якщо куплюсь на його благання.
Спочатку було важко, бо попри все це я все одно любила цього чоловіка. Інакше ми б і не сходилися, і не планували спільне майбутнє.
Згодом я дізналася, що все ж таки вчинила правильно. Довго Сергій не горював. Пішов до іншої. Почав жити з колегою по роботі. Він так боявся, щоб йому не зрадила я, а сам увесь цей час ходив наліво.
Наостанок хотіла б побажати вам жіночого щастя. Дбайте передусім про себе. І якщо ви відчуваєте, що в стосунках вас щось обмежує, то знайте, що в майбутньому з таких відносин нічого хорошого не вийде.
Чи доводилося Вам проживати аб’юзивні стосунки?
А Ви самі – ревнива людина?
