Наш шлюб тривав майже 30 років. Я виконував роль справжнього чоловіка – працював на роботі, а Віра займалася домашнім господарством. Я не хотів, щоб моя дружина працювала. Вона вдома, я на роботі – ідеальна сімейна картина. Не можу сказати, що я її силою примусив виконувати роль домогосподарки, але не був у захваті, коли та розповідала про чергову співбесіду.
Спершу мене все влаштовувало. Вдома завжди було чисто, випрасовані речі та підлога аж скрипіла від блиску. А в каструлі стояв свіжий борщ, у холодильнику – пампушки, пиріг та салат. Але потім така сіра буденність почала набридати й дратувати. Я не хотів повертатися додому, тому шукав тисячу й одну причину залишитися в офісі якнайдовше. Бувало, що приходив додому, а дружина вже спить. Відчував, як вже не кохаю її. Нема тих теплих почуттів, як колись.
Однак, я поважав її як жінку. Адже вона підтримувала мене, коли були проблеми на роботі – розраджувала. Я їй вдячний за всі теплі слова, але не можу далі так жити. В п’ятницю я вирішив піти з колегами у бар на сусідній вулиці – наш проєкт затвердили та пустили у виробництво. Всім видали премію. Вирішили це відсвяткувати.
Біля бару сиділи молоді дівчатка. Середи них була Аня. Здається, що мене немов блискавкою вдарило, коли вперше побачив її. Молода, ще зовсім юна дівчинка. Студентка, вирішила з подругами відсвяткувати сесію, яку здала на відмінно. Мене не лякало те, що вона молодша від мене на 20 років. Здавалося, що поряд з нею я відчуваю справжнє щастя та тепло. Декілька місяців таємно зустрічалися.
Та згодом дівчину дратував статус коханки. Та і мені було важко на душі. Одного дня вирішив, що розповім про все своїй дружині.
Віра навіть не заплакала. Спокійно кивнула головою, та в очах була порожнеча. Цікаво, чи вона так само втомилася від нашого шлюбу та боялася про це сказати? Але не хотів про це запитувати.
Ми розлучилися напередодні Нового Року. Швидко продали квартиру та поділили гроші, адже Аня наполягала, мовляв, що нам потрібне житло, ми ж молода родина. А йти до моєї квартири не хотіла – там була погана для неї атмосфера.
Віра переїхала в маленьку однокімнатну квартиру, десь у віддаленому районі міста. А ми з Анечкою купили двокімнатну квартиру. Потайки він молодої дружини хотів допомогти колишній, бо як-не-як, у нас були два сини, студенти. Та вони відмовилися від моїх грошей. Сказали, що тепер у них нема батька. Знаю, що всіляко допомагають матері, а мені навіть з онуками заборонили бачитися. Та мене така проблема мало хвилювала, бо Аня була вагітна. Скоро мала народити первістка.
Скоро у мене народився син. Правда, коли зустрічав жінку з пологового, то помітив, що малюк смуглий. Та все одно був дуже щасливий. Друзі жартували про сина, а дружина сердилася. Щоразу, після зустрічі з ними, лаялася та вимагала припинити з ними спілкування. Поставила ультиматум – друзі чи родина. Звісно, що обірвав всі зв’язки. Навіть з колегами після роботи не ходив на пиво у бар, а мчав додому.
Та потім все пішло шкереберть. Аня перестала займатися вихованням сина та постійно кудись пропадала. Буває, зателефонує та поставить перед фактом – сьогодні з подругами їдемо у нічний клуб, так що вечерю сам собі приготуй та за малим подивися. Замість сімейних посиденьок вона надавала перевагу ресторанам, салонам краси та постійним дискотекам. Перестала ночувати вдома. Приходила на ранок п’яна та влаштовувала скандали.
Через такі проблеми вдома мене спершу скоротили. А потім взагалі звільнили з роботи. Хоча я просив працювати віддалено, та нікого мої турботи не цікавили. Одного дня мій брат підкинув мені нові негаразди, мовляв, що син не дуже то й схожий на мене. Вирішив зробити тест ДНК. Виявилося, що 4 роки я виховував не рідного сина.
Я зрозумів, що зробив найбільшу помилку у своєму житті! Дружина з дітьми змінили номери телефонів. Адреси їх будинків я не знав, але друг розповів, де колишня мешкає.
Купив її улюблений торт та великий букет квітів. Серце шалено билося, коли я стукав у двері. Але то була не Віра.
На порозі стояв незнайомий чоловік. Виявилося, що Віра вийшла заміж вдруге. Має хорошу роботу та нового чоловіка…
Декілька разів я чатував на неї біля офісу, ставав на коліна та благав повернутися. Та вона холодним тоном відповідала, що зараз щаслива і без мене.
Яким я дурнем був! У мене була чудова дружина, яка кохала мене. Діти, які робили мене щасливим. Зараз мені 56 років, орендую невеличку кімнату. Грошей ледь вистачає на прожиття. На роботу ніхто не хоче брати пенсіонера. За всі ці роки я ще жодного разу не бачив рідних онуків…
На місці Віри ви б дали чоловікові другий шанс?
