Подібно хвилям, які приходять і ніжаться біля ніг, а потім втікають у відкрите море, все на світі має свій початок і кінець. Особливо, це стосується людей. Я навчилась приймати це без особливого болю, чи жалю. Просто в один прекрасний момент зрозуміла, що більшість з тих, хто обіцяє вічну дружбу і любов, підуть при першій же можливості.
Я зрозуміла, що у стосунків є термін придатності. І, коли він проходить, потрібно їх відпускати, бо далі буде несмачно і лише мухи заведуться. Потрібно вміти бути на самоті та не боятися цього. Не намагатися забити будь-ким свою пустоту.
Я зрозуміла це. Але досі є речі, які не дають мені спокою. Кожен раз, коли хтось йде, я відпускаю і не подаю ознак жалю, але потім, коли закриваю двері, плачу. Плачу, бо не можу зрозуміти чому я непотрібна? Невже я така незначуща, що від мене можна було так просто відмовитися? Чому той, хто покинув мене не стукає в ці кляті двері зараз і не проситься назад?
Але з іншого боку я розумію, що відповідь на ці питання нічого не змінить. Стосункам все одно прийшов час завершуватися. Вони не здатні більше принести щастя чи любов.
Я також розумію, що ця людина повинна піти, адже вона займала в моєму житті місце, яке належить не їй. Воно належить комусь справжньому, рідному. Тому, хто прийде назавжди.
Я знаю, що у долі на мене інші плани, хоча я не можу їх зараз зрозуміти. Потім з часом все стане на свої місця. І виявиться, що так і справді краще.
Я більше не хочу витрачати ні хвилини часу в гонитві за тими, хто відмовився від мене. Адже цей час належить тим, хто завжди був поруч і підтримував мене.
Прийшов час викреслити зі свого серця всіх, кому там не місце. Життя готує для мене нові зустрічі, новий неймовірний досвід. Я хочу бути відкритою до нього. Я хочу бути готовою зустріти своє істинне кохання. Я більше не думатиму про тих, чий час в моєму житті був лімітований і давно пройшов.
А що ви думаєте з цього приводу?
