Ми з сестрою Танею, були сестрами-близнючками. Навчалися ми досить добре, після закінчення школи, вирішили вступити в медичний інститут.
Одразу після отримання диплому, Таня вийшла заміж, а я ще один рік продовжувалася навчатися. Згодом і я вийшла заміж, але вийшло так, що народжували ми з сестрою в один час та в один рік. У мене народився синочок, а у сестри донечка.
У мого чоловіка була досить простора та велика квартира, яка перейшла йому у спадок від бабусі. А сестра вирішила взяти іпотеку. Наша мама частину своєї зарплати віддавала сестрі, а мені допомогу навіть не пропонувала, чесно скажу, було досить прикро.
До цього випадку, я ні разу не помічала, що мама робила якусь різницю між нами. А тут все частіше почала повторювати, що у мене син хуліганом підростає, а у сестри донечка красуня та розумниця.
Сестра працювала завучем у школі. Звичайно, що оцінки у її донечки завжди були високими. А мій син без допомоги сторонніх людей, все вчив самотужки. Все на свої місця розставило ЗНО. Племінниця отримала дуже низький бал. Син мій пройшов на бюджет в медичний інститут. Сестра теж хотіла, щоб її дочка здобула вищу освіту, але вона могла навчатися лише на платному.
Одного разу мама прийшла до мене в гості і сказала:
“Донечко, тобі потрібно дати гроші своїй сестрі, її дитині теж потрібно навчатися. Я ж знаю, що ти маєш за що жити”.
Звичайно, що відмовити я не могла, тому оплатила половину навчання. Але племінниця кинула інститут на третьому курсі, завагітніла і вже їй було не до навчання.
І тут моя мама безцеремонно поставила мене перед фактом:
“Потрібні гроші на весілля. Я знаю, що у тебе їх багато”.
І тоді я мамі сказала:
“У мене теж є син, якого потрібно забезпечувати. Весілля робіть самотужки, я не повинна на це недолуге дівчисько витрачати сімейні гроші”.
Вже через рік, чоловік покинув мою племінницю. Я його прекрасно розумію, адже вона була лінива і нічого не хотіла робити.
Моя добродушна мати вирішує подарувати свою квартиру внучці, а самій перебратися на дачу.
Мені шкода стало маму, тому я приїхала подивитися, як можна утеплити дачу, щоб їй взимку не було холодно. І тут моя мама видає:
“Я знала, що ти продовжиш матеріально допомагати своїй сестрі та племінниці, куди б ти поділася”.
Я після цих слів сказала мамі:
“Я хотіла тобі допомогти, але тепер передумала. Жертвуй своїм життям та роби все так, як хоче твоя внучка. А за мене забуть, мені надоїло бути вашим спонсором. Прощавай!”.
Я повернулася у свою машину і задумалася: вона ж взагалі мою сім’ю не любить, мій син для неї ніхто, головне, щоб все було добре з внучкою.
Пройшло 10 років, але одного разу мені зателефонувала сестра та повідомила, що наша мама тяжко захворіла. Сказала, що їй потрібні гроші. Зараз можете мене засуджувати, але я відповіла, що у мене немає ні сестри, ні мами, і попросила їх більше не турбувати мене ніколи.
Я вже сама стала бабусею. У сина чудова сім’я: народилися двійнята. Але я всім своїм серцем люблю їх однаково.
Нещодавно я зустріла всіх своїх родичів в супермаркеті, але пройшла повз і удала, що ми взагалі з ними не знайомі.
Я вас дуже прошу, ніколи не розділяйте своїх дітей, вони повинні бути для вас однаковими і дуже хочуть, щоб їх теж любити однаково.
Як ви вважаєте, чи правильно вчинила жінка?
