Раніше стати гейшею було складно, але така роль вважалася поважною. Такі дівчата були людьми мистецтва. Сама назва складається з ієрогліфів, які в перекладі означають “людина” і “мистецтво”. Основним завданням гейш було зацікавити і вразити гостей, які хочуть розслабитися та відпочити після важкого дня.
На початку XX століття жінки в Японії не допускалися до компанії чоловіків. Однак гейші були винятком. Вони були учасницями міських заходів, відкриттів та зустрічей. Своєю грою на музичних інструментах, співами та танцями гейші розважали чоловіків.
Та здобути цю посаду було не легкою. Лише зі сторони виглядає, що робота гейші – суцільне свято. Насправді за веселощами криється довгий і складний шлях. У цьому ви можете переконатися, переглянувши добірку наших ілюстрацій.
Гейші проводять чаювання з самураєм, початок 1880-х років.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Гейші разом зі служницями стоять біля входу в сільську окію. Середина 1940-х років.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Маленькі дівчатка часто опинялися в будинку гейш, куди їх продавали бідні батьки.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Гейші завжди виглядали розкішно: у них були дорогі кімоно, дорогоцінні прикраси та взуття.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Гейша грає на сямісені.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Спільне фото гейш міста Бейппу і їх учениць, 1920-ті роки.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Традиційне вбрання гейші.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Гейшу несе натовп чоловіків на фестивалі, присвяченому японському богу Ебісу у 1928 році.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Заняття гейш у середині XX століття.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Європеєць прийшов на масаж до гейші. Середина 1950-х років.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Підготовка до чергової вечірки. 1950 рік.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Гейші були невід’ємними учасницями чоловічої компанії і слідкували, щоб усім вистачало саке.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
У човні на річці Нагара відбувається чайна церемонія. Середина XX століття.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Сміх гейші мав бути стриманим та ввічливим.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Гейші зібралися на березі річки, 1930-і роки.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Гейша розважає іноземного гостя. Середина XX століття.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
По дорозі в окію.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Гейші та їхній учитель.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Яке фото вас вразило найбільше?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
Оленка ледь стримувала сльози, щоб не заплакати. Ну хіба можна ось так вчинити зі старенькою матусею? Навіть нормального одягу не дали чи грошей. Просто вигнали, як кошеня
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
