Цю історію мені розповів мій друг лікар – офтальмолог. Це чудовий фахівець, лікар від Бога. Не менш чудовий у них був і хірург, завдяки якому з’явилася на світ ця історія. Офтальмологічна клініка займалася трансплантацією органів, а саме пересадкою рогівки ока. Зараз існує закон згідно з яким для того, щоб використовувати органи загиблого для пересадки, необхідно отримати дозвіл родичів. Однак цей закон діяв не завжди, мова піде про ті часи, коли згоди не було потрібно. У міський морг надійшло тіло молодого чоловіка. Це був вісімнадцятирічний хлопець, що розбився на мотоциклі. Патологоанатом, маючи відповідну заявку на донорську рогівку ока, вилучив необхідний орган і перенаправив в офтальмологічну клініку. Коли настав час прощатися із загиблим, в морг приїхали його батько з матір’ю. Не знаю як так вийшло, але якимось дивом вони виявили, що з очей сина видалені рогівки. Рідні відразу влаштували істерику. Вимагали негайно повернути очі сина.
Патологоанатом і весь персонал моргу намагалися пояснити невтішним родичам, що це неможливо. Що існує дуже багато людей, які потребують пересадки цього органу, що потрібно думати про те, щоб допомогти живим побачити цей світ, що це добра справа. Однак батьки були непохитні. Патологоанатом, розуміючи, що на ситуацію неможливо вплинути, що люди знаходяться в стані афекту і нічого не хочуть чути, не знайшов нічого кращого, як відправити літню пару в офтальмологічну клініку до самого головлікаря, попередивши його про це заздалегідь. Мовляв, готуйтеся, гряде буря, і коротко змалював ситуацію.
Про мудрий вчинок головлікаря в клініці досі ходять легенди. Він не тільки вирішив конфліктну ситуацію, а й врятував ще одне поламане життя. Коли батьки увійшли в кабінет головлікаря, мати невтішно ридала, а вираз обличчя батька говорив про те, що може дійти і до рукоприкладства, якщо вони не досягнуть свого. А все тому, що цим людям втрачати вже немає що, вони і так втратили найдорожче, що у них було, і в цьому їх можна зрозуміти.
– Негайно поверніть очі мого сина! – кричав батько, розмахуючи кулаками – Ви не маєте права! Це ми повинні вирішувати чи віддавати нашого хлопчика на органи! Я пройду всі суди і обов’язково доб’юся свого!
– Будь ласка, заспокойтеся – сказав головлікар – Повернути очі вашого сина вже неможливо навіть при всьому моєму бажанні, цей донорський орган вже пересаджений, тепер очима вашого сина вже дивиться інша людина. І ви повинні пишатися тим, що допомогли повернути комусь зір.
Але батько не хотів нічого чути. Справа практично дійшла до бійки, але тут головлікарю прийшла одна думка. Він зняв телефонну трубку і сказав: – Приведіть сюди Максимка.
Через деякий час двері кабінету відчинилися і увійшла медсестра, ведучи за руку трирічного, на вигляд, малюка. Лікар посадив його до себе на коліна і сказав:
– Знайомтеся, це Максим. Тепер він дивиться очима вашого сина на навколишній світ. Літня подружня пара шоковано дивилася на дитину. На них дивився маленький, пухкенький, чарівний малюк. У нього було золотисте кучеряве волосся, він був схожий на ангелика. Саме так художники зображували купідонів, саме такі янголята часто прикрашали внутрішнє оздоблення церков. Лікар підніс малюка до мікроскопа, і сказала батькам щоб вони уважно подивилися в очі дитини:
– Саме тут, в цих орбітах перебувають очі вашого сина. Якщо хочете можете забрати прямо зараз. А поки ви думаєте як це зробити, я розповім вам історію цього хлопчика. Хлопчика, коли він був ще зовсім немовлям, знайшли в смітнику. Його виявила жінка, яка поспішала рано вранці на роботу. Проходячи повз сміттєвий контейнер, вона почула нявкання. Вирішивши, що хтось знову викинув кошенят, вона заглянула в контейнер і побачила згорток.
Жінка дістала дитину і негайно викликала поліцію, до приїзду яких зігрівала його теплом свого тіла. Далі хлопчика чекала лікарня, а потім дитячий будинок. Попри те, що за малюком досить добре доглядали (багато співчували його складній долі), від того, що він тривалий час провів на холоді, до того ж потрапила інфекція на слизову оболонку ока, відбулося подразнення рогівки. Відтоді хлопчик практично осліп. Мало того, що від малюка відмовилася рідна мати, так вона просто викинула його на смітник! Їй було байдуже чи виживе він. Надалі хлопчика також чекала невтішна доля, так ще й ця літня пара хоче забрати у нього очі. Так підсумував історію і ситуацію, що склалася головлікар офтальмологічної клініки. Батьки загиблого мотоцикліста мовчали, довго розглядали хлопчика, але більше не скандалили. Просто встали і пішли. Однак не минуло й тижня, як вони знову з’явилися в клініці. Щоб відвідати Максимка. Вони принесли багато подарунків, корисних солодощів, прикупили навіть дещо з одягу. Пробувши з ним якийсь час, вони також мовчки пішли. Але медперсонал зауважив, що в їх очах немає колишнього відчаю і чорного горя.
Ця пара почала провідувати Максимка регулярно, 2-3 рази в тиждень. А потім і зовсім забрали його до себе, з документами, звичайно, виникла тяганина, але вирішилося все на користь хлопчика, який все-таки знайшов свій будинок і люблячих батьків. Але вся суть цієї історії полягає в тому, що рогівка загиблого мотоцикліста була пересаджена зовсім іншій людині, про яку батьки так і не дізналися. Швидше за все, надалі вони здогадалися про це, але звичайно ж від Максимка не відмовилися.
Ось так, завдяки мудрості головлікаря клініки, невтішні батьки знайшли новий сенс життя, а малюк, з покаліченою долею знайшов будинок, тепло і турботу. Адже на його короткому віку він так настраждався, що тепер вартий найкращого. І він, безперечно, це отримає. А також, незнайомий нам пацієнт отримав можливість дивитися на світ, бачачи його яскраві фарби, веселку і сонячні промені. Ми кілька років спостерігали за долею хлопчика, він ріс здоровим і дуже добрим хлопчиком. Коли пішов до школи, отримав велику кількість друзів, його дуже любили за те, що в скрутну хвилину він завжди готовий був простягнути руку допомоги нужденному.
Вас вразила ця добра історія?
