Ця історія трапилася зі мною декілька років тому. Однак, я пам’ятаю все, немов це було вчора. Тоді до мене зателефонувала одна жінка на ім’я Надія щодо житла. Я мав якраз невелику однокімнатну квартиру та виставив її на продаж. На вигляд вона була приємною жінкою, 40 років, а ще була донечка, тоді у перший клас пішла.
Жінка розповіла мені, що чоловік покинув її одну з дитиною і їй постійно доводилося поневірятися по орендованих квартирах, але тепер вона зібрала трохи грошей, щоб все ж вже мати свій будинок, нехай навіть маленький.
Це була зима. Знайти нормальну квартиру без ріелтора було дуже нелегко. Оскільки я тільки починав працювати ріелтором і брав за послуги не багато, жінці дали мій номер.
Я розпитав у інших знайомих ріелторів, і в підсумку мені вдалося знайти для Надії однокімнатну квартиру. Вона була в непоганому стані, та й ціна прийнятна.
Я подзвонив їй, і ми призначили дату огляду квартири. Господиня зустріла нас біля входу, її звали Христина. Надія не сильно оглядалася, лише мигцем глянула на квартиру. Вона розуміла, що дешевше навряд чи зможе знайти щось інше. Але її дочка поступила інакше. Вона все ретельно оглянула, нічого не випускаючи з уваги. Господиня весь час квапила жінку, мовляв, охочих ще багато.
Надія вже була готова погодитися. Але раптом підійшла маленька дочка і сказала, що в туалеті павуки і жахлива комора. Дівчинка була дуже незадоволена і просила, щоб мати не купувала цю квартиру. Вони намагалися вгамувати дитину, але вона була не така проста і влаштувала галас.
«Я тут жити не буду! Жахливий будинок!» – сказала дівчинка і почала плакати.
Одним словом, Надія не віддала завдаток і сказала, що їй потрібно подумати. Тоді господиня цієї квартири влаштувала істерику, мало не загрожувала, а про дівчинку сказала, що та ще дурна і лізе в справи дорослих. Ще раз почала говорити, що якщо вони не погодяться зараз, віддасть комусь іншому.
Надію збентежили слова господині, особливо її вразило те, що та образила її дочку, назвавши дівчинку дурною. Квартиру вона вже не купувала. Мені вони більше не дзвонили, оскільки послуги ріелтора вже були не потрібні.
Але недавно до мене дійшли деякі новини.
Через пару місяців з’ясувалося, що та жінка, яка представилася господаркою квартири, зовсім нею не була. Вона була звичайною шахрайкою, а цей будинок вона вже продала декільком покупцям, забрала всі гроші і зникла.
Здається, що донечка відчувала щось погане. І як виявилося не дарма! Адже у них були останні гроші. Що трапилося, якби вони все-таки віддали всі заощадження незнайомці? Тоді я зрозумів, що до думки малюків варто інколи прислуховуватися. Можливо, що вони немов маленькі ангели-охоронці.
Ви погоджуєтеся з такими словами?
